Бойовий хортинг як комплексний вид бойового мистецтва народжений в Україні несе в собі як філософські так і психологічні важелі у вихованні дітей та юнаків, який базується на принципах спортивної підготовки як багаторічний, цілорічний, спеціально організований навчально-тренувальний процес всебічного розвитку, навчання та морально-етичного виховання спортсменів.

     Основні завдання та основні засоби базової підготовки дітей як спортсменів розроблені фахівцями Національної федерації бойового хортингу України розподілені на першу чергу вікові етапи багаторічної підготовки. Так згідно програми підготовки спортсменів в процесі багаторічної підготовки виділяють три вікові зони та п’ять етапів багаторічної підготовки:

   Повернувшись до першого етапу початкової підготовки (6-8 років),основними завданнями та засобами якого є всебічна фізична підготовка та оволодіння основами бойового хортингу, розвиток швидкісно-силових можливостей, розвиток функціональних можливостей серцево-судинної та дихальної систем, залучення до змагальної діяльності, теоретичні заняття, тестування, особливу увагу треба звернути на те що: майже всі діти приходять до клубу з занять бойовим хортингом з прагненням вчитися, вони ставляться до учіння з бойового хортингу, як до серйозної, суспільно важливої діяльності. В перші дні навчання у клубі бойового хортингу майже кожна дитина намагається сумлінно ставитись до навчання. Майже у кожної дитини на цей час виникає певне уявлення про ідеального спортсмена з бойового хортингу. Щоправда, цей ідеал ще досить нечіткий, але він відіграє важливе значення у механізмі ставлення дітей до навчання. Проте, через деякий час ставлення окремих дітей до занять з бойового хортингу змінюється. У неправильному підході тренера до виховного процесу з бойового хортингу значна частина учнів клубу через три-чотири місяці починає виявляти байдужість до занять, небажання відвідувати секції з хортингу. Основною причиною цих негативних явищ є недосконалість організації навчально-виховного процесу, яка виявляється в недостатній активізації навчальної діяльності з бойового хортингу у дітей, зокрема їх мисленні, у надмірному захопленні вправами, спрямованими на формування різних навичок. Для зміцнення позитивного ставлення дітей до занять з бойового хортингу важливо зважати на індивідуальні відмінності дітей, пам'ятаючи, що серед них є впевнені і невпевнені в своїх силах, що є діти, які намагаються проявляти активність, демонструючи цим ставлення до клубу і тренера, але є і такі, які прагнуть бути непоміченими у клубі з бойового хортингу, чітко не виражають своє ставлення до клубу. Важливе значення в навчанні з бойового хортингу має і ставлення дітей до тренера. Прийшовши до клубу, початківці, особливо ті, які відвідували дитячий садок, не зразу звикають до того, як тренер ставиться до них. Лише з часом, тривалість якого здебільшого залежить від особистих якостей тренера, встановлюються нові для дітей ділові й водночас довірливі стосунки з ними. Як правило, у 6-7 років діти не виявляють критичного ставлення до тренера, вони виконують всі його вимоги, люблять і поважають за те, що він навчає їх. Вимогливість і стриманість тренера діти пов'язують із серйозністю нового для них виду діяльності — занять бойовим хортингом. Критичне ставлення з'являється у дітей 8-ми років, якщо тренер допускає помилки у навчально-виховному процесі занять бойовим хортингом. Діти восьми років перестають бути егоцентричними і велику увагу звертають на навколишній світ, їм подобається спілкуватися з іншими дітьми, але вони хотіли б займати у середовищі своїх однолітків власне місце. Більшість дітей залюбки допомагають своїм батькам у господарстві, виявляють інтерес до молодших за себе та до старших. Найважливішим на першому етапі юних спортсменів (6-8 років) - це індивідуальний підхід тренера до кожної дитини і виявлення здібних учнів та їх попередній відбір для занять бойовим хортингом, виховання зацікавленості до занять спортом, працьовитості та дисциплінованості.

     Другий етап – загальне удосконалення (8-12 років) - етап попередньої базової підготовки юних спортсменів бойового хортингу, основними завданнями та засобами якого є:

    Теоретичні заняття, тестування, вправи для розвитку фізичних якостей, зміцнення опорно-рухового апарату, формування рухових навичок та вмінь, особливу увагу треба звернути на те що: це вік інтенсивного росту та розвитку всіх систем організму дітей. Висока рухлива активність і значний розвиток рухових функцій дозволяють вважати цей вік сприятливішим для початку регулярних занять бойовим хортингом. У цьому віці треба звернути увагу на те що психіка дитини різко змінюється, дитина стає нестриманою, легко іде на конфлікт. В цей період діти бажають відчути себе дорослішими, а тому деколи починають перебувати в опозиції до старших дітей. У них триває постійна внутрішня боротьба. Вони шукають героя, який був би гідним для наслідування. І цими героями стають, як правило, персонажі кінофільмів, музиканти, спортсмени, тощо. Небезпека полягає у тому, що діти часто не задумуються над рисами характеру, моральними принципами та ставленням до своїх ідеалів. Тому головне завдання тренера спрямувати їх зацікавленість і створити атмосферу клубної команди з бойового хортингу, щоб діти брали пример у старших талановитих учнів клубу. Щоб бойові системи і мистецтва побудовані саме на психологічних аспектах виховання збудовані на загальнолюдському світо огляді стали виховною системою дітей, які спроможні впливати на розум дітей, відволікати їх від шкідливих звичок, направляти їх у здорове життя. Одним із основних засобів профілактики відхилень у поведінці дітей, вважається засвоєння ними знань про встановлені правила і норми, формування позитивних звичок та якостей. Індивідуального підходу потребують усі діти, як сильніші, так і слабші. Здібні до навчання з бойового хортингу діти, як правило, легко засвоюють знання, уміння й навички, але іноді зазнаються (особливо, коли їх дуже захваляють), що негативно позначається на їх успіхах і розвитку здібностей. Тому у цьому віці індивідуальний підхід до кожного юного спортсмена повинен бути більш обґрунтований.

    Третій етап – спеціальна базова підготовка (13-15 років) - основні завдання та основні засоби етапу спеціальної базової підготовки включають в себе: вправи, спрямовані на вдосконалення функціонального стану, підвищення фізичної працездатності та спеціальної витривалості; рухливі ігри: регбі на м’якому покритті, міні-фудбол, настільний теніс; теоретичні заняття по спеціальній програмі; змагання з форм бойового хортингу та демонстрації базових елементів, загальної та базової підготовки.

Цей вік називають пубертатним, періодом статевого дозрівання, тинейджерством, перехідним періодом тощо. Кожна з назв, в принципі, відбиває його особливості. Ділиться він на дві фази: негативну (критичну, 11-13 років) і позитивну (13-16 років). До старшого підліткового віку розставляння пріоритетів міняється, до 13-15 років людина стає дорослішою і відповідальнішою. Передусім, треба відмітити, що вік цей складний не лише тому, що «гормони грають». Підліток вийшов з того віку, коли усе було зрозуміло і стійко. Він був дитиною, у нього були улюблені іграшки і ігри, поведінка і статус залежної від батьків особи, точніше, ще не зовсім особи в повному розумінні цього слова. При переході в пубертатний вік підліток втрачається. Він відчуває, що щось змінилося, але не розуміє, що конкретно. У цей момент хочеться знайти нові інтереси, нових знайомих, і цей постійний безперервний пошук штовхає підлітка поділитися цим з найближчими людьми, він хоче розповісти всьому світу, який він неповторний, єдиний, унікальний. Та так воно, загалом, і є. Саме у підлітковому віці виникає «пубертатна криза». Процес гормональної перебудови організму супроводжується поступовими змінами фізичного вигляду і психічної сфери. Найважливіша ознака перехідного віку - встановлення регулярної активності статевих залоз, що проявляється у дівчат менструаціями, а у юнаків - еяколяціями, а також фазовими змінами темпів росту, формуванням властивих підлозі пропорцій тіла і його вторинних статевих ознак. Віковий перехідний період, упродовж якого в організмі людини відбувається складна фізіологічна перебудова, завершується досягненням статевої зрілості. Основною особливістю цього віку є різкі якісні зміни, усі сторони розвитку, що зачіпають. Процес фізіологічної перебудови є фоном, на якому протікає психологічна криза. Збільшуються ріст і вага дитини, у хлопчиків в середньому пік «стрибка росту» доводиться на 13 і закінчується після 15 років (іноді до 18), а у дівчаток «стрибок» зазвичай починається і, відповідно, закінчується на два роки раніше (подальший плавні ший ріст може тривати ще декілька років). Зміна росту і ваги супроводжується зміною пропорцій тіла загалом. Інтенсивний ріст кісток скелета, що досягає 6 см в рік, випереджає розвиток мускулатури і ріст посудин. Усе це призводить до деякої непропорційності тіла, підліткової незграбності і частих скарг на болі в ділянці серця і грудної клітки (але від них, звичайно, ні в якому разі не можна відмахуватися, адже не завжди болю в ділянці серця можна списати на пубертатний вік). Діти відчувають себе в цей час незграбними, невмілими. Вправи,спрямовані на вдосконалення функціонального стану, підвищення фізичної працездатності та спеціальної витривалості мають бути виваженими, зміни в інтелектуальній сфері призводять до розвитку здатності самостійно справлятися з тренувальною програмою. В той же час багато підлітків зазнають труднощі в тренуванні, тренування  відходить на другий (у кращому разі) план. Це буває викликано бажанням, щоб усе - і дорослі, і однолітки - відносилися до нього не як до дитини, а як до дорослої людини. Він претендує на рівноправ'я в стосунках із старшими і йде на конфлікти, відстоюючи свою дорослу позицію. Тому в цей період тренування тренер має притримуватися принципу індивідуального підходу до кожного спортсмена загалом і орієнтуватися на всіх і кожного.

     Четвертий етап – підготовка до вищих досягнень (16-17 років) - це етап подальшого удосконалення спеціальної фізичної підготовленості, розкриття індивідуальних можливостей спортсменів, подальше удосконалення теоретичної й тактичної підготовки.

   Новий віковий період — рання юність (16—17 років) — вважають третім світом, що існує між дитинством та дорослістю. У цей час учень-спортсмен опиняється на порозі реального дорослого життя і дивиться на теперішнє з позиції майбутнього, шукає смисл свого життя. Якщо розглядати розвиток тільки як зміну психічних функцій, то всі основні новоутворення вже закінчились у підлітковому віці, закріплюючись та удосконалюючись у спортсмена. Але розглядати розвиток учня-спортсмена таким чином було б помилково. Кожен віковий період важливий сам по собі у житті окремої людини. Незалежно від зв'язку з іншими віковими періодами. Адже тільки з притаманною цьому віку соціальною ситуацією розвитку відбуваються досить істотні зміни особистості. Нова соціальна позиція учня-спортсмена з хортингу змінює для нього значущість тренування. У порівнянні з підлітками інтерес до тренування у них підвищується. Це пов'язано з тим, що складається нова мотиваційна структура учіння. Домінуюче місце займають мотиви, пов'язані з самовизначенням та підготовкою до самостійного життя. Ці мотиви отримують особистісний смисл та стають дійовими. Учні-спортсмени цього віку, для яких головною є навчально-тренувальна діяльність, починають розглядати навчання як необхідну базу, передумову майбутньої професійної діяльності в бойовому хортингу. Саме у старшому віці проявляється свідоме позитивне відношення до тренування, їх цікавлять переважно ті досягнення, які будуть потрібні у подальшому житті, їх знову починає хвилювати успішність тренування. Поняття "психологічної готовності" передбачає у даному випадку наявність потреб та здібностей, що дозволяють спортсмену найповніше реалізувати себе у професійній діяльності, громадському житті, майбутньому сімейному житті. Передусім, це потреба у спілкуванні з іншими людьми, потреба та здатність творчо працювати, по-друге, вміння теоретично мислити, орієнтуватися у різноманітних подіях, що відбуваються у сучасному світі, що виступає у формі наукового, теоретичного світогляду, по-третє, наявність розвиненої рефлексії, за допомогою якої забезпечується свідоме та критичне ставлення до себе. Головною ознакою цього періоду є потреба юнака зайняти внутрішню позицію дорослої людини, вибрати професію, усвідомити себе членом суспільства, виробити світогляд, вибрати свій життєвий шлях. І головне завдання тренера допомогти у визначенні вибору життєвого шляху учня-спортсмена. Тільки реалізована, сформована ідентичність особистості (довіра до світу, самостійність, ініціативність, компетентність) дозволяє юнаку вирішити, головне завдання, яке ставить перед ним суспільство, — завдання самовизначення, вміння розробити свій життєвий план.

  П’ятий  етап – підготовка до вищих досягнень старші 17 років - це етап завершення побудови бази загальної та спеціальної фізичної підготовки та рівня вищих спортивних досягнень в бойовому хортингу.

     Межа переходу від підліткового до юнацького віку дуже умовна і за різними схемами періодизації припадає на різний вік. У схемі вікової періодизації онтогенезу юнацький вік було визначено як 17-21 рік для юнаків і 16-20 років для дівчат. Психологи розходяться у визначенні вікових меж юності. У західній психології взагалі переважає тенденція до об'єднання отроцтва та юності у єдиний віковий період, що називають періодом дорослішання. У цьому віці більшість функцій організму перебувають у періоді останнього етапу розвитку. За багатьма показниками розвиток організму юнака наближається до розвитку дорослої людини, у цьому віці рекомендується виконання фізичних навантажень великої інтенсивності. В цьому віці старші юнаки прагнуть до самовдосконалення і потребують додаткової уваги в період підготовки до змагань. Їм притаманний високий ступінь функціональної досконалості, серцево-судинна система готова до високих навантажень. Одним з важливих завдань виховання в цей період - є виховання високоморальних якостей, прищеплення поваги до спортивного етикету бойового хортингу. Від спортсменів цієї вікової групи можна чекати найвищих спортивних результатів.