Бойовий хортинг у загальноосвітній школі
Бойовий хортинг – це стиль життя, а життя – це постійна боротьба. Протягом усього життя людина включається в боротьбу за досягнення поставлених цілей. Таким чином, бойовий хортинг, з будь-якої точки зору, це шлях до подолання найважчих періодів життя. А як вид спорту, бойовий хортинг навчає вмінню захистити себе і своїх близьких, загартовує не тільки фізично, а й морально.
У закладах освіти з 2020 року працюють секції з бойового хортингу. За період розвитку були підготовлені, а також стали в майбутньому, більше 100 спортсменам присвоєно звання «Майстер спорту України» та «Майстер спорту України міжнародного класу», більше 500 спортсменів присвоєно звання «Кандидат у майстри спорту України» і 1-го дорослого розряду.
Серед досягнень є чемпіони та призери чемпіонатів світу та Європи, переможці та призери чемпіонатів України, чемпіони та призери чемпіонатів м. Києва, різних областей України, а також призери різних всеукраїнських і міжнародних турнірів серед юнаків, кадетів, юніорів, молоді та дорослих.
Скільки спортсменів займалося за цей період в секціях, ніхто не рахував. За цей час секціями керували місцеві фахівці, спортсмени клубів та секцій, що самі виросли в них. Дуже велика кількість юнаків, закінчивши займатися в секціях, служили в елітних військах України – десантно-штурмових військах, підрозділах спецпризначення та морської піхоті, інших підрозділах Збройних Сил України.
У зв'язку з цим у програму закладів вищої освіти була включена новація, а саме: починаючи з 1 курсу, були введені навчальні години з бойового хортингу. «Бойовий хортинг» – це назва загального розділу, в нього були включені імітаційні вправи, прийоми з ударами та кидками. Велике значення у формуванні свідомого ставлення до бойового хортингу має слово тренера. Розмовляючи зі спортсменами, тренери намагаються дати повне уявлення, навіщо бойовий хортинг потрібний, що він розвиває, що виховує.
У деяких закладах освіти вже навіть з’явилися спеціалізовані зали бойового хортингу. Спеціальний зал бойового хортингу дозволяє учням проводити заняття за програмою, яка включає в себе спеціальні вправи бойового хортингу: вміння правильно падати, опановувати акробатичними елементами, а також кидками в положенні стоячи і лежачи, вміння застосовувати їх на спортивному хорті та в екстремальних життєвих ситуаціях.
Тренери – керівники спортивних секцій і гуртків намагаються підбирати вправи для занять зі спортсменами різних вікових груп з тим, щоб інтерес до даного виду спорту не згасав, а навпаки тільки зростав. Наприклад, у закладах освіти наголос робиться на ігри, в яких є елементи бойового хортингу: «регбі на колінах», «доганялки», «слон», та інші ігри, які розвивають силу, витривалість, гнучкість, швидкість мислення, волю, цілеспрямованість до перемоги. Також приділяється увага розвитку спритності та координаційних здібностей, постійно збільшуючи навантаження до максимальних можливостей спортсменів.
При залі бойового хортингу в закладі освіти можуть бути обладнані кімнати, де встановлені різні тренажери, серед яких є такі, що хлопці виготовляють самі, під керівництвом вчителя фізичної культури і тренера. Заняття з бойового хортингу на уроках дозволяє дати чітке уявлення хлопцям і дівчатам, яким видом спорту їм належить займатися, і чи підійде їм бойовий хортинг? Навіть ті з них, які, не зробивши цього вибору, не займаються цим видом спорту, мають можливість на заняттях фізичної культури пізнавати та удосконалювати навички бойового хортингу протягом усього навчання в закладі освіти.
Стало традицією проводити відкриту першість клубу, району, міста з бойового хортингу серед юнаків та дівчат у спортивному залі закладу освіти. Кожний тренер сподівається, що заняття бойовим хортингом не пройшли безслідно для спортсменів. Доказом тому є і те, що тільки за останні роки багато юнаків та дівчат поступили вчитися до закладів вищої освіти на факультети фізичного виховання і спорту, що є ще одним доказом правильно обраного шляху. Ця новація бойового хортингу дозволяє підтримувати традиції закладу освіти, певного району, ростити майбутніх захисників України, сильних фізично і морально, впевнених у своїх силах, готових у будь-яких життєвих ситуаціях постояти за себе і свою сім’ю.
Стратегія розвитку бойового хортингу як національного виду спорту України на період до 2020 року вказує на необхідність модернізації фізичного та морального виховання, психологічного загартовування спортсменів засобами бойового хортингу і розвитку його як виду спорту та виховної системи в освітніх установах, а також створення умов та стимулів для розширення мережі дитячо-юнацьких гуртків, секцій, спортивних клубів з бойового хортингу, що функціонують на базі освітніх установ.
У цьому зв'язку, одним із напрямів досліджень у галузі фізичного виховання спортсменів є пошук і обґрунтування технологій і методик бойового хортингу, заснованих на спортивно-орієнтованих формах організації фізичного виховання, розширенні інтеграції засобів спортивної та фізичної культур в цілісному процесі освіти та розвитку учнів, студентів і курсантів, питаннями яких займаються відомі вчені нашої країни С. М. Бадьора, І. Д. Бех, В. Р. Біла, В. Л. Грищук, З. М. Діхтяренко, Ж. В. Петрочко, М. В. Тимчик, Т. Є. Федорченко, В. В. Чмелюк.
Також існують науково-методичні розробки та рекомендації щодо включення елементів бойового хортингу в якості варіативної частини навчальної програми фізичної культури закладів загальної середньої освіти. У молодіжному віці особливо актуальною є проблема самоствердження, самопредставлення в певних соціальних групах. Часто це самоствердження приймає потворні форми. Юнацька та підліткова злочинність і наркоманія – тільки частина цієї проблеми. Внутрішня потреба виділитися, привернути до себе увагу, зайняти свою соціальну нішу іноді буває сильніше моральних норм.
Тим більше що в цьому віці дуже складно бачити перспективу та наслідки особистих дій. До того ж становлення психіки пов'язано з високою емоційністю, частою зміною і крайнощами настроїв. Філософія бойового хортингу пов'язана з багатьма сферами розвитку особистості, прищеплює спортсмену високі моральні норми та ідеали, виховує силу волі, прагнення до перемоги та лідерські якості. Відбувається внутрішній гарт характеру, тому людина, яка займається бойовим хортингом, навряд чи коли-небудь буде приймати наркотики або стане злочинцем.
Бойовий хортинг є включеним у програми закладів освіти, оскільки діючі в Україні закони дають право кожному активно захищатися від злочинних посягань. Тому кожному вкрай необхідний мінімум знань прийомів самозахисту і вміння їх застосовувати, щоб при необхідності захистити себе і своїх близьких, а так само тих, кому ця допомога може знадобитися. Бойовий хортинг не вчить спортсмена битися з іншими людьми – він учить ефективно боротися зі своїми недоліками, своїми внутрішніми страхами. А перемагаючи їх – спортсмен звільняє в собі внутрішню силу. Ця сила змітає сумніви і комплекси, змушує цінувати людські моральні якості в інших, і в собі у першу чергу.
Методика викладання бойового хортингу на уроках фізичної культури в школі
В методиках виховання шкільний вік розглядається як самий важкий і складний з усіх вікових груп, що представляє собою період становлення особистості. Разом з тим – це найвідповідальніший період, оскільки тут складаються основи моральності, формуються соціальні установки, особисте ставлення школяра до себе, людей, суспільства. Крім того, в цьому віці стабілізуються риси характеру та основні форми міжособистісної поведінки. Головні мотиваційні лінії цього вікового періоду, що пов'язані з активним прагненням до особистісного самовдосконалення – це самопізнання, самовираження і самоствердження.
За методикою бойового хортингу виділяються такі вікові особливості школяра:
потреба в гідному положенні в колективі однолітків, в сім'ї;
підвищена стомлюваність на тренуваннях;
прагнення обзавестися вірним другом;
прагнення уникнути ізоляції, як у класі, так і в малому колективі;
підвищений інтерес до питання про «співвідношенні сил» в класі та секції бойового хортингу;
прагнення відмежуватися від усього підкреслено дитячого;
відсутність авторитету віку;
відраза до необґрунтованих заборон;
сприйнятливість до промахів тренерів та учителів;
переоцінка своїх спортивних можливостей, реалізація яких передбачається у віддаленому майбутньому;
відсутність адаптації до невдач;
відсутність адаптації до положення «гіршого»;
тенденція віддаватися мріям і боязнь осквернення мрії;
яскраво виражена емоційність;
вимогливість до відповідності слова справі;
підвищений інтерес до бойового хортингу як спорту, що сам обрав;
захоплення комп’ютером, телефоном, колекціонуванням, захоплення музикою і кіномистецтвом.
Слід додати, що школярі, які навчились прийомам бойового хортингу, іноді бувають забіякуваті, можуть проявляти елементи жорстокості і агресивності, можуть потрапити під чужий вплив, потрапити у вуличні злочинні угруповання, тобто схильні до залежностей і відомості, про що заздалегідь треба подумати тренеру. У цьому віці проявляються елементи деструктивної поведінки (тяга до куріння, крадіжок, обдурення тощо).
Школярі часом не дисципліновані, енергійні, тривожні, дуже активні, особливо проявляють активність при виконанні групових, громадських доручень, при прибиранні тренувального залу, кабінету, території школи, що говорить про високу фізіологічну енергію, правда ця активність може поступитися місцем стомлюваності.
Бажання зберегти таємниці і секрети у них сусідить з невмінням зберігати ці таємниці і секрети від оточуючих, і тому школярі часто наговорюють один на одного, починають давати один одному типові прізвиська, що зберігаються за ними аж до закінчення закладу загальної середньої освіти.
У багатьох спортсменів бойового хортингу шкільного віку спостерігається завищена самооцінка своїх можливостей («я все можу зробити сам»), егоїстичне самоствердження, при якому спортсмен бойового хортингу радіє, якщо у однокласника неприємності, якщо однокласник виявився приниженим або менш успішним ніж він. Спортсмени бойового хортингу шкільного віку дуже ранимі та уразливі. Вони люблять хизуватися речами, предметами, нарядами, що є тільки у них, але відсутні у решти товаришів.
Зараз ми також спостерігаємо, як серед школярів іде поділ у групах на школярів забезпечених батьків і на школярів із малозабезпечених сімей (це особливо яскраво проявляється у містах), на перше місце ставиться матеріальне та фінансове багатство, а не спортивні успіхи в бойовому хортингу чи знання. Досить активно в молодіжному віці йде формування «малих груп».
Не можна не згадати і питання про взаємини між спортсменами, тренерами і учителями. Положення тренера або вчителя саме по собі не гарантує шанобливого ставлення з боку школярів, і наставник має володіти певними якостями і вести себе певним чином, щоб заслужити до себе повагу. Від того, як педагог бойового хортингу зможе проявити себе при роботі зі школярами, залежить їхнє ставлення до нього в процесі подальшого тренування в клубі бойового хортингу чи навчання в закладі освіти.
Строгість потрібна, але її слід поєднувати з наполегливістю, ввічливістю і цікавістю викладу нового матеріалу. У цьому випадку тренеру стане у нагоді гарна спортивна форма, високий рівень знань прийомів бойового хортингу, адже деякі учні в цьому віці поважають саме силу.
Шкільний вік – це період бурхливого росту і розвитку організму спортсмена бойового хортингу. Невідповідність між швидким зростанням трубчастих кісток і відносно повільним розвитком м'язів ще більше посилює враження ніяковості і нескладності. Ці особливості фізичного розвитку накладають свій відбиток на всю зовнішню поведінку і на характер рухів школяра.
Спортсмен бойового хортингу може довільно управляти своїми рухами і незручність, породжена зазначеними особливостями його розвитку, коригується вихованням. Тому тренуванню в бойовому хортингу і загальному фізичному вихованню школяра слід надавати велике значення.
Відбувається і зростання м'язової сили. У старшому шкільному віці сила і витривалість м'язів спортсмена бойового хортингу збільшуються. Відзначається посилений ріст м'язів, який триває в наступні роки. Мускулатура (особливо хлопців) міцніє. Будова м'язів при цьому мало змінюється, в старшому шкільному віці відбувається тільки посилений ріст діаметра волокна м'язів. Часом спортсмен буває здатний до великої і тривалої напруги, може проводити тривалу тренувальну роботу, яка, здавалося б, не відповідає його силам. Це відбувається в тих випадках, коли у спортсмена є великий інтерес до бойового хортингу, тоді праця над прийомами або фізична діяльність викликає у нього підйом, ентузіазм, і він не помічає ні втоми, ні часу.
У цьому віці досить швидко засвоюються і вдосконалюються складнокоординаційні прийоми бойового хортингу, ефективні ударно-кидкові комбінації, складні рухи, особливо ефективно проходить навчання і самонавчання специфічним спортивним рухам. Зокрема, спортсмен бойового хортингу легко опановує додатковими видами спорту: їздою на велосипеді, лижах, ковзанах, швидко засвоює складні стрибки, елементи спортивних ігор, координацію рухів при плаванні.
Слід врахувати, що якщо в цьому віці не буде звернено спеціальну увагу на розвиток спритності, пластичності і правильності прийомів, то в наступний період, зазвичай, важче опановувати ними, а незручність і незграбність рухів, притаманна учню, може зберегтись на все життя. Значним фактором фізичного розвитку школяра є те, що відбувається в цьому віці статеве дозрівання, початок функціонування статевих залоз, яке впливає на роботу внутрішніх органів, на діяльність мозку, серця, викликає і зовнішні зміни у вигляді вторинних статевих ознак.
Відповідно до соціально-економічних потреб сучасного суспільства у його подальшому розвитку, і виходячи із сутності загальної середньої освіти, метою впровадження бойового хортингу в систему фізичного виховання школярів є сприяння всебічному розвитку особистості. Установка на всебічний розвиток особистості засобами бойового хортингу передбачає оволодіння спортсменами основами фізичної культури і спеціальними вправами з бойового хортингу, додатками яких є: міцне здоров'я, гарний фізичний розвиток, оптимальний рівень рухових здібностей, знання та навички в спортивній галузі бойового хортингу, мотиви і способи (уміння) здійснювати фізкультурно-оздоровчу діяльність.
Досягнення цієї мети забезпечується вирішенням наступних основних завдань:
зміцнення здоров'я та сприяння нормальному фізичному розвитку;
навчання життєво важливим руховим умінням і навичкам;
розвиток рухових (кондиційних і координаційних) здібностей до виконання спеціальних вправ з бойового хортингу;
придбання необхідних знань в галузі загальної фізичної культури і спорту;
виховання потреби та уміння самостійно займатися бойовим хортингом, свідомо застосовувати його засоби в цілях активного відпочинку, тренування і підвищення працездатності;
отримання навичок самооборони;
виховання моральних і вольових якостей, нормалізація психічних процесів і властивостей спортсмена бойового хортингу.
Методичні розробки для проведення уроків фізичної культури з елементами бойового хортингу
Методична розробка з ведення уроку бойового хортингу в закладі загальної середньої освіти. Вправи розминки на місці. Перекид вперед без згинання ніг. Самостраховка: падіння вперед з опорою на руки. Больовий прийом: важіль ліктя через стегно. Бесіда на тему «Методи розвитку сили». Виведення з рівноваги ривком із захопленням руки і шиї. Прийоми самозахисту: звільнення від захоплення руки рукою.
1. Вправи розминки на місці зазвичай виконуються після вправ у русі. Коли група спортсменів, що займаються, велика а приміщення для занять недостатньо просторе, виконуються тільки вправи на місці.
Приклади вправ
1. Ходьба на місці з високим підніманням стегна.
2. Біг на місці з прискоренням (за сигналом вчителя).
3. Біг з діставанням п'ятами сідниць.
4. Стрибки з поворотом на 180º (360º) на двох ногах і на одній нозі.
5. Махи ногою вперед, назад, в сторони (з максимальною амплітудою).
6. Присідання з партнером на плечах.
7. Нахили вперед без згинання ніг, руками торкатися хорта (майданчика, підлоги).
8. З положення стоячи на колінах сідати на сідниці зліва і справа.
9. З положення стоячи на колінах прогнутися, дістаючи потилицею хорт.
10. З положення лежачи на спині, піднімаючи ноги, дістати носками хорт за головою вперед, назад, в сторони.
2. Окрім наведених вправ на уроці з бойового хортингу вивчають перекид вперед з прямих ніг. Учням дається завдання виконати звичайний перекид вперед, але без згинання ніг. Можна також запропонувати спортсменам спочатку зробити перекид без згинання ніг із положення ноги нарізно (ширше плечей), потім виконати перекид вперед із положення ноги разом. Після перекату на спині ноги слід зігнути, щоб встати у стійку.
3. Самостраховка: падіння вперед з опорою на руки.
Послідовність виконання вправ
1. В упорі лежачи згинання та розгинання рук.
2. В упорі лежачи згинання та розгинання рук на пальцях.
3. З положення на колінах, руки назад – падіння вперед, прогнувшись з опорою на руки.
4. З положення стоячи, ноги розставлені широко – падіння вперед з опорою на руки. При падінні спортсмени не повинні торкатися грудьми хорта, при цьому необхідно згинати руки, амортизуючи удар. Падіння на випрямлені руки забороняється. Тулуб слід тримати прямо.
4. Прийоми боротьби у партері (лежачи): важіль ліктя через стегно. Сприятливі умови: прийом проводиться після виконання утримання збоку (учень знаходиться збоку). Проведення прийому: захопити атаковане передпліччя і віджати його до стегна ноги, що лежить на хорті так, щоб плече лягало на стегно, передпліччя опускалося до хорта між ногами. Плавно розгинати руку до подачі сигналу (голос, хлопки по хорту іншою рукою), якщо спортсмену бойового хортингу не вистачає сили однієї руки для віджимання руки суперника, слід допомогти стегном, посилити тиск на передпліччя руки, що необхідно розігнути.
5. Бесіда на тему: «Методи розвитку сили».
Під силою ми розуміємо здатність за допомогою напруги м'язів проводити рухи, долати будь-які сили або протистояти їм. Існує два основні методи розвитку сили: за допомогою динамічних вправ; за допомогою статичних вправ.
Динамічні вправи виконуються, долаючи силу тяжіння, опір партнера тощо. Характеризуються вони порівняно невеликими навантаженнями (виконуються до появи втоми, «до відмови», великими навантаженнями виконуються 1–3 рази також до появи втоми; після невеликого відпочинку, 2–3 хв, вправи повторюються), змінними навантаженнями. Спочатку виконуються вправи з невеликим навантаженням, потім із середнім і граничним. Може бути й інша послідовність. Наприклад, виконують вправи з максимальним навантаженням (1–2 рази), потім з меншим, але з великою кількістю повторень.
Статичні вправи полягають у протидії будь-яким силам протягом певного часу. Спортсмен бойового хортингу приймає якусь позу (кут, вис, упор тощо) і утримує її певний час або прагне підняти вагу вище своїх можливостей. Позиція спортсмена і обтяження повинні викликати скорочення певних м'язів.
До основних засобів розвитку сили відносяться вправи зі снарядами (штанга, гирі, гантелі тощо) і обтяженням власною вагою (або вагою партнера).
6. Прийоми бойового хортингу в стійці: виведення з рівноваги ривком із захопленням руки та шиї. Сприятливі умови: суперник неправильно переміщує ноги або стає в низьку стійку (схрещує ноги, далеко відставляє одну ногу, дуже широко розставляє ноги, сильно розгортає плечі відносно площини тазу, переносить вагу тіла на одну ногу, спирається руками на атакуючого).
Проведення прийому: атакуючий спортсмен ривком за руку переносить вагу суперника на одну ногу. Повертаючись в напрямку ривка, атакуючий спортсмен поштовхом плеча в шию супротивника змушує його падати разом із собою (скручуючи навколо поздовжньої осі).
7. Прийоми самозахисту: звільнення від захоплення руки рукою.
1). Від захоплення однією рукою за зап'ястя різнойменної руки. Звільнення виконується ривком усередину великого пальця руки атакуючого. Попередньо слід обертати руку таким чином, щоб променева кістка виявилася в проміжку між великим та іншими пальцями руки суперника.
2). Від захоплення однією рукою за зап'ястя однойменної руки. Виконується ривком назовні убік великого пальця у те місце, де він з'єднується з іншими пальцями. Принцип звільнення той же, що і в першому випадку, змінюється тільки напрямок ривка і обертання руки.
Методична розробка заняття з бойового хортингу – вивчення кидкової техніки
Послідовність виконання вправ
Вправи розминки в русі.
Акробатичні вправи-перекиди вперед.
Самостраховка при падінні на бік.
Кидок задньою підніжкою.
Переворот із захватом рук.
Вправи для розвитку сили з партнером.
Вправи розминки в русі дозволяють вдосконалюватися у способах пересування по хорту та одночасно підготувати організм до навантаження.
Приклади вправ
1. Ходьба на носках, на п'ятах, носками всередину, носками назовні, на внутрішньому і зовнішньому боці ступні, у напівприсіді, в повному присіді.
2. Біг спиною вперед, боком вперед (приставними кроками, зі схрещуванням ніг), навпочіпки.
3. Стрибки на двох ногах, на одній нозі, з поворотом у повітрі на 180º і на 360º.
4. Ходьба з обертанням рук вперед і назад.
5. Ходьба з поворотами тулуба.
6. Чергування стрибків і бігу.
Акробатичні вправи – перекиди вперед. Перекид вперед з місця виконується таким чином: поставивши ноги разом і присівши, не розводячи коліна, сильно зігнути спину і поставити долоні на хорт. Трохи піднявши таз, потилицею торкнутися хорта та, відштовхнувшись носками, зробити перекат вперед на спині, не випростовуючись. Під час перекату на спині ноги зігнути. Кистями захопити гомілки і притиснути ноги п'ятами до сідниць.
Вивчення самостраховки при падінні на бік починається з освоєння спортсменами кінцевого положення (угруповання), в яке вони повинні приходити при завершенні кидка. Коли угруповання вивчене, необхідно навчитися швидко приходити в положення угруповання з положення лежачи. Спортсмени бойового хортингу роблять оплеск однією рукою по хорту і підтягують ноги до грудей. При цьому ногу, однойменну руці, що робить оплеск, слід, зігнувши, покласти біля руки. Іншу ногу поставити приблизно на рівні середини гомілки лежачої ноги.
Задня підніжка під виставлену ногу
Сприятливі умови:
противник виставляє вперед ногу і тягне атакуючого;
противник стоїть на атакуємій нозі.
Підготовка. Різким ривком змусити противника перенести вагу на атакуєму ногу, для збереження рівноваги він нахиляється назад і зменшує стійкість у напрямку кидка.
Проведення прийому. Атакуючий ставить ступню ззаду, між ногами суперника, впираючись у його підколінний згин своїм підколінних згином. Випрямляючи ногу і відштовхуючись нею від хорта, атакуючий спортсмен бойового хортингу згинає ближню ногу суперника і захоплює його на себе вперед і убік. При падінні суперника на спину необхідно зробити крок уперед іншою ногою, підтримати його і пом'якшити падіння.
Переворот захватом рук
Сприятливі умови: суперник стоїть навпочіпки, розставивши руки нешироко.
Проведення прийому. Встати збоку від партнера на одне коліно (ближнє до його ніг), захопити його дальнє плече двома руками. Підтягуючи руки до себе і натискаючи плечем у бік суперника, перевернути його на спину.
Вправи з партнером для розвитку сили
1. Кут в упорі (прямі ноги підняті над поверхнею хорту під кутом 30º).
2. Утримання і перенесення партнера на руках.
3. Перенесення партнера на стегні (на одному потім на іншому).
4. Повороти тулуба в нахилі з партнером, лежачим на плечах.
5. Присідання з партнером, що сидить (стоїть) на плечах.
6. Згинання і розгинання рук стоячи перед партнером (в обопільному захваті–упорі долонями).
План проведення позанавчального заходу з бойового хортингу
1. Група ділиться на дві рівні за силою команди.
2. Кожна команда має свою назву і девіз.
3. Суддівство здійснює вчитель і його помічник.
4. Кожен етап змагання має свою назву.
5. За кожну перемогу на етапі нараховується 3 бали, за нічию – 2 бали, за поразку – 1 бал.
Етапи
1. «Знання» – командам одночасно задаються питання з теорії, методики і спортивної практики бойового хортингу (історія виникнення, що виховує бойовий хортинг, етикет, правила змагань, суддівство, надання першої допомоги, травми, гігієна тощо). Протягом 3 хв команди мають дати вірну відповідь на кожне питання. Перемагає команда, яка відповіла на більшу кількість запитань.
2. «Сила» – кожен учасник команди в упорі лежачи згинає і розгинає руки максимальну кількість разів, результат підсумовується. Перемагає команда, що зробила найбільшу кількість повторень.
3. «Швидкість» – кожен учасник команди бере участь в естафеті з включенням акробатичних елементів бойового хортингу (перекиди вперед, назад, перевороти боком тощо). Перемагає команда, що показала найменший час.
4. «Гнучкість» – члени команди приймають положення сидячи з упором на ліктях обличчям один до одного, ноги піднімають над хортом під кутом 30º. Перемагає команда, учасник якої останнім залишиться тримати ноги.
5. «Регбі на колінах» – від кожної команди участь у грі беруть 5 чоловік. Пересуваючись по хорту на колінах і передаючи один одному м'яч, спортсмени бойового хортингу намагаються занести його в «дім» суперника. Перемагає команда, що зробить найбільшу кількість «заносів».
6. «Кидок» – участь бере вся команда. Учасники розбиваються парами. За відведений час потрібно виконати найбільшу кількість кидків із положення «стоячи». Перемагає команда, що виконала найбільшу кількість кидків.
7. «Лава на лаву» – бере участь вся команда. Проводиться жеребкування. Учасник кожної команди бореться в положенні «стоячи» з учасником іншої команди до першого кидка. Виграє команда, що перемогла в більшій кількості сутичок.
У змаганнях перемагає команда, що набрала на всіх етапах найбільшу кількість балів.
Дана гра з елементами бойового хортингу підвищує інтерес до тренувань і підготовки спортсменів, а також дозволяє залучати до занять бойовим хортингом початківців.
Застосування тренувальних методик бойового хортингу при навчанні безпечного падіння
У даній розробці представлені методичні принципи навчання безпечному падінню, план проведення уроку з навчання самостраховці на уроках фізичної культури при вивченні спеціальної акробатики бойового хортингу та приблизний план-конспект уроку фізичного виховання в закладі загальної середньої освіти за темою «Бойовий хортинг».
Не секрет, що рівень фізичної підготовленості сучасних спортсменів, незважаючи на вжиті заходи з розвитку фізичної культури і спорту, модернізації фізкультурної освіти, залишається низьким. У час загальної комп'ютеризації і прогресу, хороших побутових умов, різноманітного і повноцінного харчування в наявності явна нестача рухової діяльності. Отже, спортсменам потрібно виконувати більше різнобічних фізичних вправ.
Відомо, що бойовий хортинг, заснований на вікових традиціях народу є зумовленою природою потребою спортсменів у єдиноборстві. Заняття бойовим хортингом розглядаються фахівцями як один з прекрасних засобів фізичної підготовки спортсменів. Не можна не брати до уваги той факт, що бойовий хортинг став національним професійно-прикладним видом спорту України і набув значної популярності у нашої молоді.
Тепер в Україні спортсмени успішно складають норми з бойового хортингу різних ступенів. Одним з обов'язкових випробувань є демонстрація вміння використовувати прийоми бойового хортингу як засобу самозахисту. Ніщо не заважає відродити в наших дітях уміння постояти за себе і своїх близьких.
Уміння та навички самозахисту з елементами бойового хортингу, особливо техніка безпечного падіння, необхідні спортсменам. У різних навчальних програмах з фізичної культури вивчається розділ присвячений бойовому хортингу, але на погляд досвідчених фахівців, дані елементи самооборони мають включатися у шкільні уроки набагато раніше.
У навчальні програми з фізичної культури в школі входить вивчення акробатичних вправ: різних перекатів, перекидів уперед і назад, стійок, гімнастичного, борцівського моста. Чому б, поки не забуті рухові навички, починаючи з 1-го класу не виділяти деякий час на формування стійкої навички безпечного падіння вперед, на бік, назад, а вже у старших курсах вивчати різні прийоми: звільнення від захватів, захист від ударів руками і ногами, прийоми кидкової техніки, захист від холодної зброї.
Водночас, навички безпечного падіння захистять спортсменів від травмувань при падіннях на вулиці, під час різних ігор, при катанні на роликових ковзанах влітку, лижах і ковзанах узимку, також під час занять у спортивних секціях з бойового хортингу. Робити це потрібно щорічно, тому одних тільки знань недостатньо для застосування їх у несподіваній ситуації – необхідна стійка рухова навичка, яка виробляється багаторазовими повтореннями.
Ґрунтуючись на принципі переходу від вивчення простих способів самостраховки до більш складних, послідовність вивчення способів безпечного падіння може бути такою:
вивчення перекидів вперед і назад, вивчення падіння на спину і на бік;
вивчення перекиду через плече;
вивчення перекиду через партнера, що стоїть в упорі на колінах (навпочіпки);
вивчення способів безпечного падіння на живіт;
вивчення перекиду через партнера, що стоїть в упорі на колінах (навпочіпки);
вивчення падіння на спину стрибком і при пересуваннях;
вивчення обертів у повітрі, тримаючись за руку партнера;
вивчення безпечних падінь із предметами в руках.
Звичайно, у відведені 45 хв уроку фізичної культури укластися складно і для проведення таких занять потрібна певна матеріально-технічна база. Але багато акробатичних елементів є цілком самостійними прийомами самостраховки або складають частину такого прийому. І навіть професійні спортсмени бойового хортингу постійно використовують акробатичні елементи в своїх тренуваннях для вдосконалення спритності та координаційних здібностей.
При цьому ніякого дорогого інвентарю не потрібно: цілком достатньо гімнастичної доріжки з гімнастичних матів або нестандартного хорта (майданчика) розміром від 6×6 до 12×12 м, який можна скласти з таких же гімнастичних матів, приклеївши їх двостороннім скотчем до підлоги і обв'язавши по периметру широкою стрічкою або одностороннім скотчем.
Інший спосіб: використовуючи довгі рейки перетином 3×4 см скріпити ними по периметру складені гімнастичні мати, використовуючи саморізи для прикручування рейок до підлоги. Причому це можна зробити досить швидко, застосувавши, наприклад, електричний шуруповерт. Якщо для занять використовується ігровий зал закладу освіти, способи падіння можна проводити на окремих матах без застосування технічних засобів.
Навчання способам безпечного падіння
Приступаючи до розучування і розповідаючи про способи безпечного падіння, педагог акцентує увагу спортсменів бойового хортингу на те, що під час падіння на спину і на бік не треба панікувати – необхідно згрупуватися, притиснувши голову до грудей, і зробити сильний хлопок руками або рукою (при падінні на бік). Самостраховка полягає в тому, щоб при падінні на спину і на бік вчасно згрупуватися і напружити м'язи тіла. Таке положення оберігає тіло від удару, який абсолютно неминучий при розпластаному падінні. Для більшої самостраховки при падінні на спину або на бік необхідно використовувати удари долонею по хорту і перекати у напрямі падіння.
Удари при падіннях на бік однією рукою, а при падінні на спину – обома руками, в силу того, що вони виробляються витягнутою напруженою рукою раніше, ніж тіло торкнулося хорта, приймають на себе весь тягар сили удару. Тіло при такій страховці руками падає легко і безболісно. Це дуже важливо особливо для голови, оскільки при падінні вона може перебувати у відкинутому положенні назад, під загрозою удару потилицею. Тому, важливо звернути увагу і на те, що при падінні на спину і на бік, потрібно групуватися так, щоб голова при падінні не билася об поверхню хорту, на яку здійснюється падіння. Для цього підборіддя при падінні назад притискається до грудей, а при падінні на бік голова не відхиляється вниз.
Уміння падати, не завдаючи собі ушкоджень, набувається у процесі занять спеціальними вправами бойового хортингу, які слід використовувати за принципом зростаючої складності.
Перед початком вивчення кожного способу падіння педагог знайомить з майбутньою вправою, пояснюючи техніку її виконання. Потім сам учитель або кращий учень демонструє цю вправу, щоб весь клас мав наочне уявлення про її виконання.
Вивчення перекидів
Практично всі види перекидів це спеціальні акробатичні вправи, які використовуються в бойовому хортингу як прийоми самостраховки. Вони так само сприяють розвитку спритності та координаційних здібностей, допомагають вихованню сміливості і рішучості.
Перекид вперед з місця. Перекид вперед з місця виконується таким чином: поставивши ноги разом і присівши, не розводячи коліна, сильно зігнути спину і поставити долоні на хорт. Трохи піднявши таз, потилицею торкнутися хорта і, відштовхнувшись носками та не випрямляючись, зробити перекат уперед на спині. Під час перекату на спині ноги зігнути. Кистями захопити гомілки і притиснути ноги п'ятами до сідниць.
Перекид назад з місця. Перекид назад з місця виконується таким чином: поставивши ноги разом і присівши, не розводячи коліна, сильно зігнути спину і поставити долоні на хорт. Відштовхнутися руками від підлоги і в темпі зробити перекат назад на зігнутій спині. Під час перекату на спині ноги зігнути. У момент перекату з лопаток на голову поставити долоні обох рук біля вух і, злегка віджимаючись на руках, полегшити перекат через голову.
Перекид через плече. Стати на праве (ліве) коліно і поставити долоні на хорт. Ковзаючи долонею по хорту, пропустити праву (ліву) руку між ніг і опустити праве (ліве) плече на хорт. При цьому відвести голову до лівого (правого) плеча, притиснувши підборіддя до грудей. Відштовхнутися лівою (правою) ногою і зробити перекат на спину з правого (лівого) плеча у напрямку лівої (правої) сідниці. Закінчити перекид сильним ударом витягнутої лівої (правої) руки об хорт і прийняти положення як при падінні на лівий (правий) бік.
Перекид через партнера, який стоїть в упорі на колінах (навпочіпки). Партнер стоїть навпочіпки. Встати обличчям до нього зі сторони його правого боку і захопити правою рукою хортовку на його спині. Зробивши перекид через спину супротивника впасти в положення на лівий бік. Аналогічно виконати перекид через партнера на правий бік. Для цього потрібно встати з його лівого боку і хортовку захопити лівою рукою.
Перекид у повітрі, тримаючись за руку партнера. Правою рукою захопити праву руку партнера за внутрішню частину зап'ястя. Партнер тримає спортсмена так само. Обидва партнери стоять обличчям в одному напрямку. Спортсмен бойового хортингу, який виконує перекид, витягає ліву руку вперед долонею вниз через праву руку партнера. Над з’єднаними руками він робить точно такий же стрибок, як при перекиді через палицю, і падає на бік. У момент падіння партнеру необхідно підтримувати руками падаючого спортсмена за руку, пом'якшуючи його падіння.
Вивчення падіння на спину
У вивченні падіння на спину можна виділити наступні етапи:
1) вивчення угруповання;
2) вивчення кінцевого положення при падінні (положення рук, ніг, голови і тулуба);
3) вивчення страхувального удару руками;
4) вивчення падіння на спину в цілому з різних положень;
5) вивчення падіння на спину через партнера, який стоїть на колінах і передпліччях;
6) вивчення падіння на спину через партнера, який стоїть в упорі стоячи на колінах.
Вивчення угруповання. Вивчення самостраховки при падінні на спину починається з освоєння спортсменами кінцевого положення (угруповання), в яке вони повинні приходити при завершенні падіння. Сісти на хорт, підібравши ноги і витягнувши руки вперед, підборіддя притиснути до грудей. Зігнувши якомога більше спину, зробити перекат від сідниць до лопаток і навпаки.
Якщо угруповання зроблене правильно, то перекат буде м'яким, без поштовхів. З положення повного присіду зробити той же перекат. При цьому сідати на хорт треба якомога ближче до п'ят. З основної стійки провести повний присід, обхопити ноги руками і зробити перекат до лопаток і навпаки в положення сидячи на хорті.
Вивчення положення рук при падінні на спину. Лягти спиною на хорт, піджати ноги і притиснути підборіддя до грудей. Витягнути руки вгору і зробити ними сильний удар по хорту. В момент удару руки мають бути витягнуті, а долоні спрямовані вниз; кут між тулубом і руками становить приблизно 45–50°.
Вивчення страхувального удару руками при падінні на спину. Лягти спиною на хорт, піджати ноги і притиснути підборіддя до грудей, як зазначено в попередньому пункті. Витягнути руки вгору і зробити ними декілька сильних ударів по хорту. При цьому руки мають бути прямими, долоні спрямовані вниз, згинання рук у ліктях не допускається. Удар по хорту робиться досить сильним, усією внутрішньою поверхнею рук, як би від плеча.
Вивчення падіння на спину в цілому з різних положень. Сісти на хорт і піджати ноги, притиснувши підборіддя до грудей і витягнувши руки вперед. Зробити перекат на зігнутій спині, не змінюючи положення угруповання. Торкнувшись хорта лопатками, вдарити по ньому витягнутими руками, як сказано вище. У момент удару руками голова має бути піднята над хортом. Зробити той же перекат на спину, витягаючи руки вперед-вгору.
Вивчення падіння на спину з положення присіду. Прийняти положення присіду, притиснувши підборіддя до грудей і витягнувши руки вперед. З цього положення сісти на хорт якомога ближче до п'ят і, не зупиняючи руху, зробити перекат на спину. Закінчувати падіння ударом рук об хорт.
Вивчення падіння на спину з положення основної стійки. Стати в основну стійку, притиснувши підборіддя до грудей і витягнувши руки вперед. З цього положення зробити плавний перехід у присід, потім сісти на хорт і, не перериваючи руху, закінчити його перекатом на спину з ударом рук об хорт.
Вивчення падіння на спину через партнера, який стоїть на колінах і передпліччях (положення «низької лави»). Завдання виконується в парах. Перший номер приймає положення навпочіпки «низької лави»: сидячи на колінах, таз торкається п'ят, руки зігнуті, лікті впираються в хорт. Другий номер сідає так, щоб його стегна торкалися спини партнера, таз при цьому з'їжджає і торкається хорту. Присідаючи і сильно притискаючи підборіддя до грудей, зробити перекат назад спиною на спині партнера і впасти на спину, роблячи сильний удар руками по хорту.
Вивчення падіння на спину через партнера, який стоїть в упорі стоячи на колінах (положення «високої лави»). Та ж сама вправа виконується з положення в упорі стоячи на колінах («високої лави»).
Вивчення падіння на спину стрибком. Прийняти положення присіду, притиснувши підборіддя до грудей, витягнувши руки вперед долонями вниз. Злегка підстрибнувши вгору-назад, підкинути ноги вгору і швидко виконати сильний удар руками по хорту. Руки повинні першими торкнутися хорта, слідом за ними – лопатки. Потім слід м'яко перекотитися на спині з лопаток. Голова впродовж усього падіння нахилена вперед, підборіддя притиснуте до грудей, ноги разом, коліна напівзігнуті.
Вивчення падіння при пересуваннях. Усі падіння назад проводяться, коли падаючий задкує. Всі падіння вперед робляться спочатку з руху вперед кроком, а потім з невеликого розбігу.
Вивчення падіння на бік
У процесі вивчення падіння на бік можна виділити наступні етапи:
1) вивчення кінцевого положення при падінні на бік (положення рук, ніг, голови і тулуба);
2) вивчення перекату на бік;
3) вивчення страхувального удару рукою;
4) вивчення перекату з одного боку на інший;
5) вивчення падіння на бік з різних положень;
6) вивчення падіння на бік через партнера, який стоїть в упорі стоячи на колінах.
Вивчення кінцевого положення при падінні на бік. Лягти на правий бік. Зігнуту в коліні праву ногу і підтягнути до грудей, ліву – поставити на хорт біля правої гомілки. Тулуб зігнути вперед, притиснувши підборіддя до грудей. Ліве коліно підняти, якомога вище, праве – покласти на хорт. Пряму праву руку покласти на хорт долонею вниз під кутом 45–50° по відношенню до тулуба, а ліву руку підняти вгору. Необхідно навчитися швидко і точно приймати таке кінцеве положення при падінні на правий бік, і аналогічне – на лівий.
Вивчення перекату на бік. Сісти на хорт, підібравши ноги і притиснувши підборіддя до грудей, зігнути спину, витягнути руки вперед. Перенести вагу тіла на праву сідницю і зробити перекат на правий бік від сідниці до лопатки і назад у положення сидячи. Зробити те ж на лівий бік.
Вивчення страхувального удару рукою. Лягти на правий бік як зазначено в попередньому пункті. Пряму праву руку підняти вгору і від плеча, всією внутрішньою поверхнею долоні зробити кілька сильних ударів по хорту. В момент удару рука має бути витягнута, і долоня спрямована вниз; кут між тулубом і рукою становить приблизно 45–50°. Згинання руки в лікті не допускається. Те ж саме потрібно виконати лівою рукою, лежачи на лівому боці.
Вивчення перекату з одного боку на інший. Лягти на лівий бік у кінцеве для падіння положення. Потім лівою рукою і двома ногами сильно відштовхнутися від хорта і перекотитися на спині в положення, лежачи на правому боці. Переконавшись у правильності положення на правому боці, відштовхнутися від хорта правою рукою і двома ногами, і далі перекотитися на лівий бік. Ці перекати з боку на бік потрібно поступово прискорювати.
Вивчення падіння на бік із різних положень
Падіння на бік із положення сидячи. Сісти на хорт, як було описано вище. Перенести вагу тіла на праву сідницю і робити перекат на правий бік у напрямку правої лопатки. Ледве права лопатка почне торкатися хорта, виконати сильний удар витягнутою правою рукою і закінчити падіння на правий бік.
Падіння на бік з положення присіду. Прийняти положення повного присіду, притиснувши підборіддя до грудей і витягнувши руки вперед. Із цього положення сісти на хорт правою сідницею якомога ближче до правої п'яті і, не перериваючи руху, зробити перекат на правому боці тулуба і падіння на правий бік.
Падіння на бік з положення основної стійки. Стати в основну стійку, притиснувши підборіддя до грудей і витягнувши руки вперед. З цього положення зробити плавний перехід у повний присід, потім сісти на хорт правою сідницею і, не перериваючи руху, закінчити його падінням на правий бік так само, як і в попередніх вправах. Аналогічно проробити всі падіння на лівий бік.
Вивчення падіння на бік через партнера, який стоїть в упорі стоячи на колінах (положення «високої лави»). Партнер стає навпочіпки. Встати біля його правого боку спиною до нього. Лівою рукою захопити хортовку на правому плечі партнера, підняти праву ногу вперед і витягнути перед собою праву руку. Згинаючи спину, почати падіння назад. Коли напрямок падіння визначиться, права рука повинна обігнати рух падаючого тулуба і всією площиною з силою вдарити по хорту (рука при ударі має бути витягнута, долоня звернена до хорта). Потім на хорт має опуститися тулуб і останніми – ноги. Проробити аналогічне падіння через партнера на лівий бік. Для цього встати потрібно біля лівого боку партнера і триматися правою рукою за його одяг.
Вивчення падіння на живіт
Падіння на кисті рук із положення на колінах. Встати на коліна, витягнувши руки вперед долонями вниз. Не згинаючи тулуба, падати обличчям вперед. Як тільки долоні торкнуться хорта, пружним згинанням ліктьових суглобів спочатку уповільнити, а потім і зовсім призупинити падіння тулуба.
Те ж з положення, стоячи на колінах, але руки зчеплені за спиною. Для того щоб впасти не отримавши травми, необхідно прогнутися в спині і перекотитися, з передньої поверхні стегна по животу і грудям, повернувши голову в сторону, щоб уникнути удару підборіддям об хорт.
Падіння на кисті рук із положення основної стійки. Встати в основну стійку, витягнувши руки вперед долонями вниз. Не згинаючи тулуба, падати вперед, амортизуючи падіння руками, як описано вище.
Методика проведення уроку
Тема уроку: «Вивчення безпечного падіння назад на спину і на бік»
Мета уроку: навчити учнів, присутніх на уроці, способам навчання прийомам самостраховки при несподіваному падінні на спину і на бік.
Завдання уроку:
ознайомити з методичними принципами і способами побудови тренування з бойового хортингу, що можуть бути корисними при проведенні уроків фізичної культури в закладі загальної середньої освіти;
показати вправи спеціальної фізичної підготовки, що можуть полегшити вивчення спортсменами прийомів безпечного падіння (самостраховки) і акробатичних вправ.
Урок – загальноприйнята і найкраща форма проведення занять, що проводитися за певним планом. Урок із вивчення самостраховки має складатися з чотирьох частин: вступної – 2–3 хв; підготовчої – 10 хв; основної – 20 хв; заключної – 10 хв. Суворої межі між вступною і підготовчою частинами немає.
Вступна і підготовча частини уроку мають на меті:
підготувати організм і психіку спортсменів до подальшої розумової діяльності з вивчення нових вправ;
підготувати організм і психіку спортсменів до посиленого фізичного навантаження основної частини.
У вступній частині проводиться доповідь чергового, перевірка наявності спортсменів і готовності до уроку, короткий інструктаж з техніки безпеки і доведення теми та плану заняття.
У підготовчій частині проводиться розминка, що складається з двох частин, загальної та спеціальної. У цій частині уроку вправи виконуються з поступово зростаючим навантаженням.
Загальна частина включає в себе:
вправи «на розігрів» всіх груп м'язів (махи, обертання, нахили тощо);
вправи в русі (ходьба, біг), що дозволяють вдосконалюватися в способах пересування і одночасно підготувати організм до майбутнього навантаження.
Спеціальна частина складається з вправ на розвиток і вдосконалення сили, швидкості, спритності, гнучкості. Спеціальні вправи виконуються після загальнорозвивальних.
Підготовча частина завершується активним відпочинком протягом 1–2 хв. У цей час готується необхідний інвентар, спортсмени займають відповідне місце в залі або на хорті. Розминка проводиться фронтальним методом.
Приклади бігових і загальнорозвивальних вправ
1. Ходьба на носках, на п'ятах, носками всередину, носками назовні, на внутрішньому і зовнішньому боці ступні, у напівприсіді, в повному присіді.
2. Біг із високим підніманням стегна, захльостуванням гомілки назад, приставними кроками правим і лівим боком, біг спиною вперед, біг з обертанням по одному–два рази в кожну сторону.
3. Стрибки на одній нозі і на двох ногах.
4. Ходьба з обертанням рук вперед і назад.
5. Ривки руками, нахили і обертання тулубом.
6. Підйом ніг вперед і в сторони, махи ногами, випади ногами вперед і вбік.
7. Згинання та розгинання рук в упорі лежачи.
8. Підйоми ніг і тулуба з положення лежачи.
9. Вправи на відновлення дихання.
Приклади вправ на гнучкість і розтяжку
1. Прийняти «положення бар'єрного бігу»: сидячи, ліва (права) нога витягнута вперед, права (ліва) нога підігнути так, щоб нога була зігнута в коліні і внутрішньою стороною стегна, а ступня медіальної стороною, її внутрішньою лодижечною кісткою торкалися хорта. При цьому пальці ступні були спрямовані якомога більше назад, а п'ята торкалася сідниці. Прогинаючись назад, нахилятися вперед, дістаючи лобом коліна, а обома руками носка витягнутої вперед ноги.
2. Сидячи розвести ноги якомога більше в сторони, долоні покласти на потилицю, розгорнувши лікті в сторони. Нахилятися вперед, не згинаючи ніг у колінах, діставати головою хорт перед собою.
3. Взявши по черзі кожну ногу на передпліччя однієї з рук, іншою – взявшись за ступню, обертати її по черзі до себе і від себе.
4. Взявши праву або ліву ногу за ступню притискати її по черзі до живота, правого і лівого плеча, грудей, голови і закидати її за голову.
5. Взявши праву або ліву ногу за п'яту зсередини, витягати ногу в сторону не згинаючи її в коліні.
6. Взявши праву і ліву ногу, також як зазначено вище, витягати в сторони розводячи їх, одночасно дві ноги, при цьому намагаючись не лягати на спину і не згинати ніг у колінах.
7. Сидячи на хорті, взявши двома руками праву або ліву ногу за ступню перед собою, піднімати її вперед-вгору до торкання коліном голови.
8. Сидячи на хорті, взявши двома руками зігнуті в колінах і притиснуті одна до одної ноги, намагаючись не лягати на спину, випрямляти одночасно дві ноги, піднімаючи їх вперед-вгору до торкання голови колінами.
9. Лежачи на животі руки в сторони долонями вниз, прогинаючись у спині діставати по черзі лівою ногою праву руку і правою ногою ліву руку (або закидати ногу за руку якомога далі, ближче до плеча).
10. Лежачи на животі прогнутися, взявши ноги за щиколотки обома руками покататися вперед і назад, вліво і вправо, пострибати на животі.
Приклади вправ спеціальної фізичної підготовки
1. Опустившись на коліна, впертися головою і руками, розставленими на ширину плечей, в хорт. Продовжуючи упиратися чолом і руками в хорт встати з колін на носки ніг, розставивши ноги на ширину плечей (прийняти положення переднього борцівського моста). Здійснювати перекати головою вперед і назад, дістаючи хорт носом і намагаючись дістати хорт лопатками, а так само нахиляти вліво і вправо дістаючи хорт лівим і правим вухом і обертати голову вліво і вправо для додаткової розминки шиї.
2. Стоячи в положенні переднього борцівського моста піднімати по черзі ліву і праву ногу та утримувати їх у цьому положенні 10–15 с.
3. Прогинаючись назад і встаючи в положення моста, опуститися на голову (прийняти положення заднього борцівського моста). Здійснювати перекати головою вперед і назад, торкаючись хорта носом і потилицею, не торкаючись хорта лопатками. Якщо виникають труднощі при прийнятті цього положення способом описаним вище, положення заднього борцівського моста можна прийняти підводячись на руках і ногах із положення лежачи на спині.
4. Стоячи в положенні заднього борцівського моста піднімати по черзі ліву і праву ногу та утримувати їх у цьому положенні 5–8 с.
5. Стоячи в положенні заднього борцівського моста віджиматися на руках вгору.
Найвище навантаження припадає на основну частину урока з бойового хортингу, де виконуються основні вправи або прийоми. Навчання в бойовому хортингу, також як і на уроці фізичної культури, є педагогічним процесом, спрямованим на фізичне і розумове вдосконалення спортсменів. Під методами навчання, розуміють шляхи і способи, якими вирішуються основні завдання навчання: отримання знань, вироблення вміння, формування навички.
Знання передаються словесним методом (розповідь) і методом показу.
Уміння виробляється шляхом розучування. У бойовому хортингу застосовується кілька способів розучування: цілісне розучування, розучування частинами і комплексне, що об'єднує в собі обидва перших способи, розучування. Уміння перевіряється шляхом педагогічних спостережень.
Навички формуються у процесі тренування. Основний метод тренування – метод вправи, який забезпечує стереотипність навички, автоматичний характер дій спортсмена при виконанні вправи.
На початку основної частини заняття з метою вироблення стійких навичок, проводиться виконання раніше вивчених акробатичних вправ і прийомів самостраховки. Повторення прийомів самостраховки проводиться індивідуальним способом на місці виконання розминки. Повторення акробатичних вправ (перекидів вперед і назад, перекатів, колеса, стійок на голові і на лопатках тощо) може проводитися потоковим способом.
Спортсмени шикуються в три колони по одному обличчям до тренера, з інтервалом між колонами 3–4 кроки і строго за сигналом (свистком) педагога спортсмени виконують (по одній людині з кожної колони одночасно) ці акробатичні елементи в напрямку педагога. Перекиди, перекати тощо робляться поспіль кілька разів. Дистанція між виконуючими вправу – два перекиди. Кількість повторень цих елементів залежить від розмірів хорта.
Крім того, багаторазове повторення цих елементів сприяє тренуванню вестибулярного апарату. Стійки, гімнастичний та борцівський міст, шпагат (напівшпагат) та інші статичні вправи виконуються по одному разу. Спортсмени, які закінчили виконання вправ, стають кожен у свою колону за спортсменами, які очікували команди педагога на виконання вправи, причому рухаються бігом або швидким кроком по краю хорта ліворуч і праворуч (а не назустріч) від спортсменів, які виконують вправу.
Навчання прийомам безпечного падіння
При навчанні спортсменів бойового хортингу прийомам безпечного падіння, необхідно точно дотримуватися методики, представленої вище. Це забезпечить правильне їх виконання, допоможе учням подолати природний страх і уникнути дрібних ударів і розтягувань. При навчанні потрібно стежити, щоб при падінні спортсмени не спиралися на кисті або лікті, а також на прямі руки.
Пояснення для учнів молодшого шкільного віку. Корисно навести приклади: «кішки завжди падають на лапи і не забиваються, м'ячик завжди котиться по підлозі, не затримуючись на одному місці. От би й людині навчитися падати, як кішка, або котитися як м'ячик по твердому асфальту. Якщо кинути м'ячик вертикально на підлогу, він відскочить; якщо злегка під кутом – він покотиться по підлозі. Кинутий таким чином кубик так не відскочить. Звідси такі правила:
1. При падінні зберися в грудку і напруж м'язи – ти станеш твердим.
2. Згрупуй, заховай коліна, лікті – будеш схожий на кульку.
3. Вивчи всі прийоми самостраховки – і ти навчишся виставляти вперед пружні пружинки, схожі на котячі лапки.
Якщо не виконувати цих правил, кожне падіння буде завдавати тобі неприємність. А у випадку падіння в повсякденному житті, на чистку одягу піде набагато менше часу, ніж на заліковування саден і синців».
1. Вивчення падіння назад
Педагог акцентує увагу спортсменів бойового хортингу на те, що під час падіння на спину не треба панікувати – необхідно згрупуватися, притиснувши голову до грудей, і зробити сильний хлопок руками. Звертається увага на положення голови і рук при перекаті на спину; голова, при цьому не повинна торкатися хорта.
Падіння назад з положення присіду. Відпрацювання падіння на спину з положення присіду проводиться кожним спортсменом індивідуально, при цьому вони шикуються в колону по три, на дистанції та інтервалі 4–5 кроків один від одного в напівоберті направо або наліво, обличчям до педагога (або по колу обличчям у середину кола, де стоїть педагог). Падіння в такому випадку виконується в напрямку від центру хорта до його краю.
Окремо звертається увага на початкове і кінцеве положення при падінні назад з положення присіду.
Падіння на спину через партнера, що стоїть у положенні «низької лави» і «високої лави». Виконується завдання в парах. Хлопчики шикуються в одну колону, а дівчатка – в іншу. Перші номери приймають положення «низької лави» або «високою лави». Решта по порядку виконують падіння на спину зі страховкою. Коли останній учасник тренування виконає завдання, другі номери міняються місцями з першими, – і так до тих пір, поки на місці першого не побувають усі спортсмени.
Вивчення положень: положення «низької лави» і «високої лави»; положення при падінні назад через партнера, який стоїть в положенні «високої лави» (початкове і кінцеве положення).
Педагог, при необхідності, надає допомогу спортсменам виконувати вправи, страхуючи їх. При падінні на спину забороняється виставляти руки або лікті, упиратися головою в хорт.
2. Вивчення падіння на бік
Падіння на бік із положення присіду. Завдання виконується індивідуально. Викладач звертає увагу, що положення, яке займає спортсмен при падінні на один бік, симетрично положенню при падінні на інший. Падаючи на бік, важливо перекотитися так, щоб рука, розташована під кутом 45° до тулуба, робила сильний удар по хорту і, пружинячи, зупиняла рух спортсмена, який впав. Рука, що не робить удар-оплеск по хорту, піднімається вгору або згинається в лікті, захищаючи від можливого падіння партнера. Вивчається падіння на бік з положення присіду (початкове і кінцеве положення).
Падіння на бік через партнера, який стоїть у положенні «низької лави» і «високої лави». Завдання виконується потоковим способом. При падінні на бік, через партнера, який стоїть у положенні «низької лави» або «високою лави», розворот тулуба здійснюється у бік ніг партнера, тому, спочатку всі спортсмени виконують падіння на один бік, як при відпрацюванні падіння на спину, а потім, на другий (партнери встають навпочіпки іншим боком).
Правою чи лівою рукою, при цьому можна захопити плече партнера. Рука, що здійснює страхувальний удар по хорту, має обігнати тулуб і всією поверхнею долоні з силою вдарити по хорту. Педагог, при необхідності, надає допомогу спортсменам при виконанні вправи, страхуючи їх, так само як і при падінні на спину.
Заключна частина уроку
У заключній частині уроку навантаження знижується. Ця частина включає в себе вправи на розслаблення, рухливі ігри, шикування та підведення підсумків уроку, рекомендації та надання завдання додому.
1. Гра «Двобій півнів». Клас ділиться на дві команди, що шикуються по росту один напроти одного. З кожної команди виходить по одному учаснику по порядку починаючи з найвищих. Стрибаючи на одній нозі і тримаючи руки за спиною, суперники намагаються примусити один одного спертися на другу ногу. Той, хто впав, зійшов з хорта або торкнувся його другою ногою, вважається переможеним. Потім виходять другі номери. Вправа продовжується до тих пір, поки всі учасники не пройдуть випробування.
2. Вправа на відновлення дихання. Підведення підсумків гри. Перемігшою вважається та команда, учасники якої здобули більше перемог.
3. Загальне шикування. Підведення підсумків заняття. Викладач повідомляє спортсменам, які займаються бойовим хортингом, де в повсякденному житті може стати у нагоді вміння правильно падати на спину: наприклад, якщо ви посковзнулися, або при катанні на ковзанах. Важливо пам'ятати, що руки – це амортизатори, які допомагають спортсмену не допустити ударів, а голову в разі падіння треба завжди притискати до грудей, щоб уникнути струсу мозку. Урок закінчуються на позитивній ноті зі сторони педагога.
"Енциклопедія бойового хортингу"
Едуард Єрьоменко
© 2014 р.