Принципи – це найбільш загальні теоретичні положення, що виражають закономірності навчання, виховання і тренування юного спортсмена. Принципи свідомості, активності, наочності, систематичності, доступності та міцності є загальними педагогічними принципами бойового хортингу. Застосування цих принципів при організації навчальної, виховної, оздоровчої, тренувальної або змагальної діяльності є обов'язковим. Усі принципи взаємопов'язані та доповнюють один одного. Жоден з них не може бути реалізований повною мірою, якщо ігноруються інші. Тільки застосовуючи їх у єдності, можна досягти найбільшого ефекту в підготовці юного спортсмена. Однак, на різних етапах становлення спортивної підготовленості учня, роль перерахованих вище принципів нерівнозначна. На етапі початкового навчання великого значення набувають педагогічні принципи. В міру зростання кваліфікації юного спортсмена зростає значення принципів спортивної майстерності та спортивного тренування. 

Педагогічні (дидактичні) принципи навчання і тренування юного спортсмена 

Принцип свідомості й активності. Для бойового хортингу як виду спортивного єдиноборства характерне виконання суперниками дій у нестандартній обстановці в умовах гострого дефіциту часу. Отже, специфіка самої діяльності викликає необхідність творчого підходу до виконання прийомів, свідомого вибору та зміни тактичних варіантів двобою, тобто є необхідність застосування принципу свідомості й активності. Цей принцип заснований на органічному зв'язку між виконуваними руховими діями та свідомістю спортсмена.

Реалізація в педагогічному процесі принципу свідомості й активності повинна йти по трьох напрямах:

– формування осмисленого ставлення та стійкого інтересу до головної мети і конкретним завданням заняття;

– стимулювання свідомого аналізу та контролю при виконанні завдань у процесі навчально-тренувальних занять;

– виховання в юного спортсмена ініціативи, самостійності та творчого ставлення до занять.

Поряд із завданням досягнення спортивних результатів спортсмен має ясно уявляти завдання кожного періоду й етапу підготовки. В процесі навчання загальнорозвивальним і спеціальним вправам спортсмен не зможе правильно виконати рух і досягти поставленої мети, якщо він не представляє конкретного завдання вправи. При освоєнні нового прийому тренер повинен вимагати від юного спортсмена чіткого знання особливостей прийому, місця, що займає даний прийом у загальній класифікації бойових засобів бойового хортингу, а також його зв'язки з іншими засобами. Успіх в оволодінні навичками залежить від уміння юного спортсмена свідомо оцінювати своє відчуття часу, силові та просторові характеристики освоюваного прийому ударної чи кидкової техніки. Прогрес в оволодінні швидкісними прийомами залежить від уміння юного спортсмена самостійно оцінювати мікроінтервали часу в ударних і кидкових діях.

Активність. Тренер повинен виховувати активність у своїх учнів з перших днів занять. Адже перемога за інших рівних умов присуджується тому з суперників, який нав'язав іншому свій план дій і проявив більшу ініціативу, тобто виявив більше бажання перемогти у двобої. Виховати активність у спортсменів можна лише в тому випадку, якщо вони зацікавлені заняттями. Для підвищення активності учнів тренеру необхідно будувати заняття емоційно, уникаючи в них шаблону та монотонності. Процеси відновлення у спортсменів погіршуються, коли заняття проводяться одноманітно, монотонно та нецікаво.

Самостійність. На початковому етапі навчання юного спортсмена одне з основних завдань тренера – виховання у нього самостійності в заняттях. Тренеру необхідно привчити вихованця самостійно аналізувати якість виконання ним загальнорозвивальних і спеціальних вправ, критично розбирати помилки, що виникають під час навчання. Особливо зростають вимоги до самостійності спортсменів зі зростанням їхньої спортивної підготовленості. Спортсмени високої кваліфікації досить часто бувають на навчально-тренувальних зборах без свого тренера. В цьому випадку ефективність підготовки багато в чому залежить від того, наскільки спортсмен буде самостійним у виконанні плану індивідуального тренування, що склав його тренер. 

Принцип наочності. Сутність принципу наочності полягає в максимальному використанні аналізаторів юного спортсмена для вирішення завдань навчання і тренування. Принцип наочності обумовлений залежністю оволодіння, зокрема, руховими навичками, від чуттєвих сприйнять. Він виражає необхідність забезпечення відповідних зорових, рухових та інших уявлень юного спортсмена про досліджуваний прийом. Розрізняють рецептивні типи – зоровий, моторний і акустичний. Ці три типи об'єднані в кожній людині, і кожен з них може переважати. Тренер має знати, які подразники переважно сприймає той чи інший його учень. Це допоможе йому ефективно реалізувати принцип наочності.

Показ прийому. Основою навчання та вдосконалення в заняттях бойовим хортингом служить показ прийомів. Тренер повинен показувати елементи базової техніки та прийоми бойового хортингу точно так, як вони виконуються в умовах змагальної сутички. Краще демонструвати закінчену дію, щоб спортсмени змогли отримати якомога більш повне уявлення про особливості руху, взаємозв'язки окремих елементів техніки, фаз і частин, що складають конкретний прийом. Тільки після того як спортсмени отримають правильне уявлення про цілий прийом, необхідно звернути їх увагу на суттєві деталі, від яких залежить техніка виконання цього прийому. Тільки при навчанні відносно нескладним у координаційному відношенні рухам, таким, наприклад, як одиночні удари, захисти, не слід розчленовувати технічну дію на частини, фази й елементи. Розчленування можна застосовувати тільки при навчанні складнокоординаційних рухів (кидків по фазах, серії ударів, ударно-кидкових комбінацій тощо). Тренеру треба показати прийом кілька разів і так, щоб спортсмени змогли побачити його з різних сторін.

При навчанні новим навичкам, особливо в роботі з дітьми та підлітками, найефективніше використовувати цілісний метод демонстрації вправи, полегшуючи основне завдання системою підвідних і підготовчих вправ. У процесі навчання дітей, підлітків та юнаків метод показу вправи є основним. Але при роботі з дітьми до 12 років заміна безпосереднього подразника словесним у ряді випадків дає позитивний результат, проте цього не спостерігається, коли слово для вихованця не пов'язане з реальним уявленням про предмет дії. Щоб підвищити ефективність навчання на заняттях, тренер повинен комплексно використовувати якомога більше засобів наочності, які дозволяють створювати загальне уявлення про досліджуваний рух або про його головні деталі. Це можуть бути так звані засоби відставленої інформації – фотознімки, плакати, кінограми, відеоролики тощо.

Особливе місце в сучасній практиці навчання і тренування юного спортсмена займають засоби строкової інформації, що дозволяють направлено підводити спортсмена до свідомого сприйняття просторових, часових і силових характеристик виконуваних дій. При навчанні юного спортсмена руховим навичкам широко застосовуються навчальні відеозасоби на комп’ютерах, спеціальні ударні динамометри й інші пристрої, що дозволяють реєструвати зміну перерахованих вище характеристик спортсмена в безпосередніх умовах тренування.

Принцип систематичності та послідовності. Даний принцип вимагає від спортсмена і тренера дотримання раціональності та послідовності у вивченні основ бойового хортингу. Тільки на основі систематичного та послідовного засвоєння в навчально-тренувальних заняттях необхідного обсягу техніко-тактичних навичок і умінь у юного спортсмена створюються необхідні передумови для різнобічного розвитку й універсальності в оволодінні технікою бойового хортингу. Неодмінною умовою навчання і тренування юного спортсмена є послідовність вивчення, коли він опановує новими завданнями, ґрунтуючись на засвоєному раніше матеріалі. Кожна нова тема повинна бути органічно пов'язана з попередньою. Навчання техніці бойового хортингу має йти від простого до складного. Спочатку спортсмен вивчає бойову стійку, пересування, прямі удари, самостраховки при падіннях, одиночні удари та всі види захистів від них. Потім переходить до вивчення простих кидків, бічних ударів і захистів від них і тільки після цього освоює комбінації з прямих і бічних ударів, ударів знизу руками та ногами, а також кидків. На жаль, у практиці бойового хортингу ще бувають випадки, коли тренер, який не володіє високою професійною підготовкою та знаннями, в гонитві за високим результатом вдається до так званих форсованих методів навчання і тренування. В результаті спортсмени, як правило, не засвоюють основ школи бойового хортингу, страждають одноманітністю у використанні техніко-тактичних засобів. Можна заздалегідь передбачити, що з такого учня не вийде висококласного майстра бойового хортингу, здатного в майбутньому показати високі спортивні результати.

Принцип доступності й індивідуалізації. Принцип доступності й індивідуалізації полягає в обов'язковому обліку групових, вікових та індивідуальних відмінностей юного спортсмена при підборі оптимальних навантажень у навчально-тренувальному процесі. Якщо тренер добре знає та враховує характер трудової діяльності, навчання, побутових умов учнів, рівень їх тренованості та психічні особливості, він може вибрати найбільш раціональну методику проведення занять для кожного з них. Заняття бойовим хортингом приваблюють людей самих різних вікових груп і фізичної підготовленості. Тому тренеру необхідно диференційовано підходити до різних за складом і підготовленістю груп вихованців, по-різному підбирати навчальний матеріал і встановлювати допустиме фізичне навантаження на заняттях. Те, що просто дається для юного спортсмена високої спортивної кваліфікації, не завжди буде доступне для спортсмена-початківця. Спортсмен, який знаходиться в стані високої тренованості, зможе легко витримати велике навантаження, але це ж навантаження буде непосильним для нетренованого початківця.

Якщо тренер у гонитві за високим спортивним результатом навмисно дає початківцям складні технічні і тактичні завдання, таке завдання буде непосильним для новачка та може призвести до втрати віри у свої сили, а в ряді випадків і до травмувань. Тому тренеру слід вибирати та дозувати вправи таким чином, щоб навантаження найбільш точно відповідало можливостям учнів. Навчальний матеріал може бути засвоєний тільки тоді, коли він доступний. А це передбачає подолання посильних труднощів. Вивчення характеру впливу навантаження в навчально-тренувальних заняттях на організм юних спортсменів показало, що якщо навантаження на занятті не відповідає можливостям учнів, у них в ряді випадків настають неврологічні відхилення в стані здоров'я. Принцип доступності й індивідуалізації вимагає, щоб тренер при комплектуванні груп підбирав у них учнів приблизно однакового віку, а також спортивного стажу та підготовленості. Важливу роль у правильному комплектуванні навчально-тренувальних груп грають контрольні вправи і тести. Орієнтуючись на нормативні показники, які тренер може отримати, прийнявши в своїх учнів програмні нормативи, а також на рівень спеціальної фізичної підготовленості та на дані педагогічних і медико-фізіологічних спостережень, він конкретизує програмний матеріал, намічає кордони доступного в обсязі та змісті навантаження на даному етапі підготовки, а також перспективні рубежі та шляхи їх досягнення. Однак, дотримуючись загальних закономірностей навчання і тренування з урахуванням вікових особливостей, кваліфікації та ступеня підготовленості учнів, тренер з бойового хортингу повинен будувати навчальний процес так, щоб максимально індивідуалізувати підготовку спортсменів. Значення індивідуалізованої підготовки особливо зростає на етапі становлення вищої спортивної майстерності юного спортсмена. Відомо, що спортсмени відрізняються один від одного за руховими, функціональними, психічними й іншими можливостями свого організму. Навіть у однорідній за віком, кваліфікацією та попередньою підготовленістю групі немає двох спортсменів з абсолютно однаковими показниками. Тому одне з основних завдань тренера – якомога раніше максимально індивідуалізувати процес навчання і тренування кожного учня. 

Принципи вдосконалення спортивної майстерності 

Принцип міцності та варіативності навички. Ступінь оволодіння спортсменом міцними стійкими руховими навичками є одним з основних показників рівня його спортивної майстерності. В умовах змагального двобою на міцність навичок спортсмена негативно впливає комплекс так званих збивальних факторів, таких, як противник, астенічні емоції самого спортсмена, втома, реакція глядачів, незнайома змагальна обстановка тощо. Одна з головних відмінностей висококласного юного спортсмена від менш кваліфікованого полягає в тому, що його дії характеризуються міцністю, правильністю та точністю виконання ударів і кидків незалежно від рівня змагань, напруженості двобою й індивідуальних особливостей супротивника. Тому тренер повинен слідкувати за тим, щоб навчальний матеріал був міцно засвоєний учнем, тобто щоб виникла міцна навичка. Під міцністю навички слід розуміти багаторазове виконання прийому в змагальній обстановці без зниження його ефективності. Міцно засвоїти прийоми бойового хортингу можна, лише систематично і тривало виконуючи навчально-тренувальні завдання, в ході яких після багаторазових повторень рухові вміння поступово перейдуть у закріплені рухові навички.

Рухова навичка – це автоматизований спосіб управління рухом, коли прийом може виконуватися без участі свідомості спортсмена. Чим більше комплекс рухових навичок, освоєних спортсменом, тим більше він може не контролювати свої дії, а тактично обґрунтовувати рухи. Таким чином, з утворенням навички головним об'єктом уваги юного спортсмена стає не сам прийом, а результат дії, умови та ситуація двобою. Навчання навичкам не повинно йти шляхом шаблонного натаскування окремих прийомів. Спортсменам треба свідомо освоювати рухи в максимально різноманітних тактичних ситуаціях.

Міцність навички. Міцність або стабільність навички нерозривно пов'язана з її варіативністю. Це особливо важливо в двобої сутичці бойового хортингу, де дії суперників протікають у нестандартній обстановці, в двобої з супротивниками, індивідуальними за анатомо-морфологічними ознаками та стилем ведення двобою. Тому буде серйозною помилкою, якщо тренер при вивченні, наприклад, бічного удару рукою в голову обмежиться показом тільки одного стандартного положення в освоєнні техніки даного удару. В міру того, як спортсмен освоює навичку, тренер повинен максимально урізноманітнити варіанти вдосконалення прийому, створюючи різноманітні тактичні умови його виконання. Важливе значення в удосконаленні варіативності навички в навчально-тренувальних заняттях має підбір тренером і спортсменом супротивників, різноманітних за технікою та стилем ведення двобою. Учень може добитися варіативності навички, вдосконалюючи прийом в різних умовах або в обстановці, коли додатково до основного динамічному стереотипу виробляються нові рухові реакції, що сигналізують про зміну ситуації у двобої. В міру накопичення спортсменом досвіду тренувальної та змагальної діяльності основний руховий стереотип як би обростає аварійними засобами – додатково контролюючими прийомами, що стають у пригоді при раптово виниклій необхідності. Здатність до варіювання в допустимо можливих межах рухової навички поряд з її міцністю є однією з ознак, що визначають клас спортсмена. Підвищити варіативність навички можна за рахунок змін у підготовчій, додатковій і завершальній фазах зі збереженням високої стабільності основної фази навички. На вищих стадіях розвитку навички в юного спортсмена з'являються спеціалізовані сприйняття: відчуття удару чи кидка, відчуття часу тощо. Міцність засвоєння навичок і ступінь їх технічного виконання визначається в умовах безпосереднього протиборства з противником. Найбільш ефективним засобом міцного оволодіння технічними і тактичними навичками є умовні та вільні двобої, а також змагання. В практиці навчально-тренувальної роботи при навчанні новим прийомам спостерігаються випадки, коли в силу тих чи інших причин спортсмен опановує неправильну рухову навичку. Придбання неправильних рухових навичок становить серйозну небезпеку, тому що через стійкість коркового динамічного стереотипу головного мозку спортсмену буде важко виправити та переробити цю навичку.

Для переробки навички необхідно зруйнувати сформований стереотип. Щоб зруйнувати старі тимчасові коркові зв'язки, використовують перерви різної тривалості, а потім переходять до утворення нового – правильного варіанту навички. Для цього необхідно, щоб кількість повторень рухів у процесі вдосконалення нового варіанту рухової навички перевершувала кількість повторень старого варіанту.

Принцип відповідності та вдосконалення спортивної майстерності. Швидке зростання спортивної майстерності юного спортсмена неможливе без ретельного дотримання принципу відповідності. Принцип відповідності включає в себе досить широке коло вимог, основна мета яких – раціональна побудова тренувальної та змагальної діяльності спортсмена.

Ефективність прийомів бойового хортингу в двобої між суперниками в першу чергу залежить від того, якою мірою кожен з них може використовувати такі прийоми та дії, що найбільше відповідають сформованій у двобої ситуації. Тренер має планувати навчально-тренувальний процес так, щоб використовувані засоби, методи навчання, характер і зміст вправ, величина та зміст навантаження найбільш точно відповідали можливостям спортсменів. Так, наприклад, при тренуванні спеціальних фізичних якостей спортсмену необхідно прагнути не просто до їх удосконалення, а до обов'язкового розвитку їх у суворо пропорційній відповідності, виходячи зі специфіки бойового хортингу. При розвитку загальної та спеціальної підготовленості юного спортсмена його фізичні якості не повинні знаходитися на однаково високому рівні. Необхідне їх раціональне поєднання у відповідності зі специфікою бойового хортингу. Особливо важливим є питання змісту та взаємозв'язку між загальною та спеціальною фізичною підготовкою юного спортсмена, так як не абияка різнобічна фізична підготовка може позитивно взаємодіяти зі спеціальною та сприяти розвитку тренованості. Тому тренер у роботі зі спортсменом повинен прагнути максимально використовувати ті вправи із засобів загальної фізичної підготовки, що за біомеханічними та фізіологічними ознаками найбільш наближені до специфіки бойового хортингу: спортивні ігри, ривкові та відштовхувальні вправи з обтяженнями, боротьба, крос тощо.

Принцип відповідності вимагає формування необхідної психологічної установки в юного спортсмена при виконанні ним конкретних навчально-тренувальних і змагальних завдань. Дотримання принципу відповідності в удосконаленні спортивної майстерності юного спортсмена набуває особливого значення в період підготовки до майбутніх змагань. У цьому випадку тренер при підготовці учня повинен ураховувати ряд важливих моментів, без яких не можна досягти високого спортивного результату. До їх числа відносяться питання планування тренування, відпочинку та харчування спортсмена відповідно з часом і особливостями майбутніх змагань. Треба будувати підготовку юного спортсмена, враховуючи індивідуальність його майбутніх основних суперників, напруженість змагальної боротьби, реакцію глядачів тощо.

Принцип компенсації в спортивній майстерності. На різних стадіях становлення спортивної майстерності юного спортсмена обсяг освоєних ним техніко-тактичних засобів, рівень прояву фізичних і психічних якостей і функціональні можливості різні. Одні спеціалізовані властивості й якості юного спортсмена знаходяться на високому рівні прояву, інші – на середньому, а треті відстають у своєму розвитку. Відмінності за рівнем прояву спеціалізованих властивостей і якостей юного спортсмена залежать від багатьох причин. З них найбільш важливі індивідуальні особливості спортсмена, час, витрачений на навчання рухових навичок і умінь, фактичне співвідношення часу, використовуваного учнем у навчально-тренувальному процесі на вдосконалення кожної зі сторін технічної, тактичної, фізичної та психічної підготовленості в процесі становлення спортсмена тощо. Реалізація принципу компенсації в удосконаленні спортивної майстерності юного спортсмена починається з моменту, коли тренер, виявивши особливості та можливості свого учня, переходить до формування в нього індивідуального стилю ведення двобою, спираючись насамперед на ті якості та здібності, що найбільш розвинені. Принцип компенсації особливо потрібен безпосередньо під час змагального двобою. Досить часто спортсмен, вибравши з його точки зору правильні тактичні варіанти, засоби та методи боротьби з противником, у ході двобою починає йому програвати. Наприклад, вибравши тактичну установку на обігравання противника, спортсмен не в змозі цього зробити, оскільки його суперник виявився більш вправним. Якщо ж у спортсмена хороша фізична підготовка та висока спеціальна витривалість, він перейде на новий тактичний варіант двобою, підвищуючи темп і компенсувавши відсутні якості високою щільністю активних дій.

Принцип спрямованого сполучення в становленні спортивної майстерності. Будь-який прийом, що спортсмен виконує з метою оволодіння стабільною руховою навичкою або виховання тієї чи іншої фізичної якості, викликає певні зрушення в інших його навичках і якостях. Цей взаємозв'язок заснований на закономірності єдності та характеру прояву рухових і функціональних можливостей організму юного спортсмена. Одна з найважливіших форм реалізації принципу спрямованого сполучення при підготовці юного спортсмена – одночасний розвиток його спеціальних фізичних якостей і спеціальних рухових навичок. Міцність прояву навички істотно зростає, коли її становлення проходить одночасно з удосконаленням спеціальних фізичних якостей. Цей принцип широко використовується в усіх розділах змагань з бойового хортингу. Принцип спрямованого сполучення широко відображений у методиці навчання, де одночасно використовуються вправи з обтяженням, і вдосконалення спеціальних рухових навичок спортсмена. Бойовий хортинг є швидкісно-силовим видом спорту, тому висока міцність прояву спеціальних рухових навичок у змагальній обстановці можлива лише тоді, коли тренер у роботі з учнем створює навмисно найбільш ефективні швидкісно-силові умови при вдосконаленні навичок. Так, з метою вдосконалення вибухового ефекту сили кидка юного спортсмена, використовуються різного роду гумові еспандери, що прикріплюються до стіни, які ускладнюють виконання кидкових дій, а конкретно – рухів при підворотах на кидок.

Однією з необхідних умов ефективного використання в навчально-тренувальних заняттях принципу спрямованого сполучення є раціональний для кожного юного спортсмена підбір оптимального обтяження в залежності від його вагової категорії та рівня підготовленості.

Якщо обтяження для конкретного спортсмена буде вище критичного, то порушиться динамічна структура зусиль при виконанні навички. Іншою неодмінною умовою успішного використання вправ з обтяженнями й одночасного вдосконалення спеціальних навичок є технічно правильне виконання прийому. 

Вплив наявних навичок на подальше навчання 

При навчанні елементам бойового хортингу наочно проявляється взаємодія навичок. Досвідчений спортсмен, що пройшов гарну школу послідовного навчання, легко засвоює нові прийоми. В таких випадках стадії генералізації та концентрації збудження також мають місце, однак проходять вони більш легко і швидко, не викликаючи помітних труднощів у освоєнні нових дій. Наявність рухових навичок може здійснювати як позитивний, так і негативний вплив на процес оволодіння новими прийомами, може полегшувати формування нової навички та, навпаки, ускладнювати цей процес Такий вплив навичок, що вже утворилися, на знову придбані називається перенесенням навички. Позитивне перенесення може бути двостороннім, обмеженим і узагальненим. Двостороннє перенесення здійснюється при розучуванні прийому і в праву і ліву сторону, тобто симетрично. Деякі тренери говорять про правомірність вивчення техніко-тактичних дій у зручну та незручну сторони з позицій індивідуальної фізіологічної обумовленості керуючих нервових структур. Однак перш ніж вести розмову про це, слід урахувати зумовленість, що виникає в результаті утворення кінематичного зв'язку між двома юного спортсменами незалежно від наявності постійного обопільного захвата. Питання про зручну чи незручну сторони може вестися тільки в разі утворення обопільної фронтальної стійки. За наявності асиметричної однобічної стійки хоча б у одного юного спортсмена питання про доцільність формування ідентичного двостороннього арсеналу за кінематичними параметрами відпадає.

З позиції стратегії бойового хортингу двостороння симетрія в двобої не може забезпечити оптимальну ефективність, оскільки:

– проведення ефективного удару чи кидка вимагає наявності асиметричної стійки;

– захист більш ефективний при зниженні числа його необхідних способів, що організовується за рахунок визначення однієї асиметричної стійки і розробки захисту проти однойменно і різнойменно стоячих супротивників.

Освоєння навички ускладнюється в тому випадку, якщо способи вирішення схожого рухового завдання різні за напрямами. Таке перенесення називається обмеженим. У практиці навчально-тренувальної роботи бувають випадки, коли наявні навички гальмують утворення нових. Таке явище називається негативним переносом і найчастіше спостерігається при перенавчанні неправильно засвоєних елементів базової техніки бойового хортингу. Це можуть бути й удари, і кидки, і способи захисту. Тренеру необхідно мати на увазі, що способи виконання атаки та захисту за варіативністю виключно різноманітні, і кожен з них у певних умовах в залежності від багатьох причин може виявитися раціональною індивідуальною особливістю техніки. Тому не все слід розглядати з позиції правильного та неправильного засвоєння, а іноді варто простежити можливість досягнення конкретного спортивного результату незвичайним способом вивчення прийому та вдосконаленням навички.