Шлях починається тільки тоді, коли виникає в людині духовність та осмислення, а до цього, ми маємо справу лише зі способом життя.

Коли новачок тільки починає займатися бойовим хортингом, то в своїх заняттях він бачить, насамперед, зовнішні показники і певні спортивні досягнення, а саме: добре вміти битися та бути фізично сильним. Такі цілі є в кожної людини, хто приходить займатися в спортивний зал. Уся філософія спорту говорить новачку про це, тому й заняття бойовим хортингом не є у цьому винятком. Сказати, що на початку занять хтось знайшов справжній шлях, звичайно ж, не можна, та новачок про це навіть і не думає, не маючи ні найменшого уявлення про це поняття, хоча захоплення для нього може стати дуже серйозною справою. Поступово, через фізичні випробування в учня вихолощуються погані якості, а їхнє місце займає позитивне мислення. Коло спілкування учня в спортивному здоровому колективі додає йому відповідальності та значущості. Відповідальність учня перед тренером, одноклубниками, батьками поступово приводить його до самоконтролю та відповідальності перед собою. В розумінні відповідальності перед оточуючими та під постійним самоконтролем у душі учня бойового хортингу з’являється прагнення чинити тільки гарні вчинки, навіть тоді, коли знаходиться наодинці з собою. Це відчуття заставляє людину слідкувати за результатами своєї життєдіяльності та підсвідомо чинить перевірку, змушує людину перевіряти самого себе, самостійно зважуючи й оцінюючи скоєні дії. Це відчуття називається совістю людини. Совість являє собою здатність людини критично оцінювати свої вчинки, думки, бажання, усвідомлювати і переживати свою невідповідність обов'язкам. Як борг, так і совість, по суті незалежна від поглядів оточуючих. У цьому сенсі совість відрізняється від іншого внутрішнього контролюючого механізму свідомості – сорому. У соромі також відображене усвідомлення своєї невідповідності деяким прийнятим нормам або очікуванням оточуючих і, зрозуміло, провини. Але сором повністю орієнтований на думку інших людей, які можуть висловити своє засудження з приводу порушення норм, і переживання сорому тим більше, чим значимі для людини ці звинувачуючі постаті. У позитивних родинах діти з раннього дитинства привчаються до здорового способу життя, не курять, добре вчаться в школі, систематично тренуються або чимось зайняті, і працюють над собою, намагаючись у всьому допомагати батькам.

При вихованні дитини батьки часто наголошують на зверненні її до совісті. В разі скоєння шкоди мати питає дитину: «Що ти наробив? В тебе совість є?» Завдяки образу життя, початківець бойового хортингу стане сильнішим, спокійнішим і здоровішим, навчиться слухати і розуміти старших, поважати та з вдячністю до них ставитися. Це стане для них справжньою школою виховання і самовдосконалення. Обраний спосіб життя допоможе глибше зрозуміти, перш за все самого себе і свої фізичні можливості, покаже до чого потрібно прагнути, а від чого слід відмовлятися, навчить боротися та перемагати. Все, що робить людина, має бути виміряно через призму її особистої совісті. В сучасному житті поняття совісті невілюється, на її місце стає необхідність або, тим гірше – вигода. Відповідальність за свої вчинки та життя поступово передалося від людини на інші інстанції цивілізації. Для зниження індивідуального ризику людство винайшло різні професії. За хвороби відповідають лікарі, за фізичний стан – спортивні тренери, за конфлікти – органи міліції. При цьому далеко не завжди представники даних професій опиняються в потрібному місці та в потрібний час.

З цієї точки зору проблема навчання правилам гідної поведінки, особистої безпеки в наш час стоїть досить гостро. Порівняно мало людей знають і розуміють особливості власної фізіології настільки, щоб уміти лікувати себе не вдаючись до ліків. Чи не більша кількість володіє навичками розвинення та впорядкування власного тіла, і зовсім мале число населення володіє навичками самозахисту і конфліктології. Тож нічим відповідати за свої дії, а значить немає чого соромитися. Поняття совісті людини, яке було необхідне раніше, відходить на другий план. Заняття бойовим хортингом у житті звичайної людини завжди будуть стояти на другому місці, а от на перше людина ставить свою майбутню професійну кар'єру та матеріальний добробут. Людина часто не знає точно, чим буде займатися по життю, але поділ і пріоритети з підлітковим або молодіжним віком уже можуть існувати. Для того щоб реалізуватися на шляху бойового хортингу, людині необхідно буде добре закінчити школу, вступити до інституту, отримати вищу освіту і спеціальність, а вже потім гарну роботу і посаду.

Саме така послідовність і означає для звичайної людини досягнення мети життя, а значить, і наявність справжнього шляху. Так, це філософія звичайної людини, і саме вона домінує в кожному учні, а приклади з навколишнього життя активно допомагають утвердитися в цьому розумінні шляху і сенсу життя людини. Через роки, до старанного талановитого та працьовитого учня бойового хортингу має прийти духовне прозріння, через фізичні заняття та подолання, через піт, сльози і кров, учень відкриє у собі здатність бачити і відчувати взаємозв'язок між тим, що переживає на тренувальних заняттях і тим, що відбувається в його особистому житті за стінами спортивного залу. Цей взаємозв'язок дасть гармонію і відповіді на багато невирішених питань і життєвих ситуацій. Весь тренувальний процес перетвориться не лише на інструмент досягнення фізичної чи технічної майстерності, а й у духовне вдосконалення, тверду позитивну філософію життя, народжену через знання бойового хортингу. Учень перестане підлаштовуватися під когось і жити тим життям, яке йому активно нав'язувалося збоку. Він побачить себе і своє місце в цьому житті та цьому світі, усвідомить, що таке добре і що таке погано, у чому життя і де істина, в чому його призначення. Через усі ці випробування у життя спортсмена прийде шлях, якого він раніше не знав і який допоможе йому стати самим собою, стати людиною, яка має совість. Совість вимагає бути чесним у темряві – навіть тоді, коли ніхто не може проконтролювати тебе, коли таємне може не стати явним, коли про можливу твою нечесність ніхто не узнає. Совість – це голос іншого "Я" в людині, який відштовхується від буденних турбот і спокус кожен день і говорить з людиною мовою вищих універсальних цінностей і наполягає на виконанні обов’язків та віддачі грошових і майнових боргів.

Бойовий хортинг – це шлях совісті, звучить коротко і точно, де зовнішні відмінності не мають значення, коли єдині духовний зміст і мета. Обраний спосіб життя з часом може перейти в справжній шлях, якщо є мета і віра, якщо є старанність і терпіння. Життя за філософією бойового хортингу не буває простим або складним, воно завжди таке, яке є. Його не можна змінити або підлаштувати під себе, але спробувати змінитися самому завжди в наших силах. Завдяки нашому вдосконаленню, ми зможемо відкрити не тільки себе і свої можливості, змінити життя і самого себе, але і зрозуміти, що таке істина і що таке справжній успіх. Успіх людини забезпечує її совість. У звичайній мові часто зустрічаються вирази "спокійна совість" або "чиста совість". Під ними розуміють факт усвідомлення людиною виконання своїх обов'язків або реалізацію всіх своїх можливостей у даній конкретній ситуації. З точки зору науки етики стан "незаспокоєної" совісті, якщо розуміти це словосполучення буквально, є вірною ознакою схильності переживати за скоєне, звертати увагу на судження внутрішнього голосу совісті. Серед людей кажуть: від совісті сховатися. Це правильно, але якщо це стосується вихованої людини. Вдосконалення людини потенційно нескінченне і припущення спортсмена бойового хортингу про те, що він досяг спортивної досконалості, свідчить про його недосконалість.

Таким чином, впевненість у чистоті власної совісті є або лицемірство, або сліпота по відношенню до власних помилок, неминучих для кожної людини, або свідчення заспокоєності, а ще гірше – поганої душі. Покаяння, докори сумління – це теж є шлях до вдосконалення особистості. Успішна людина – в глибині душі скромна і совісна людина, і на шляху цій якості треба приділяти особливу увагу. Мало того, совість необхідно розвивати і підтримувати. Будь-яка школа бойового хортингу, покликана давати людям не тільки всебічні знання та практику, вона покликана виховати в кожній людині особистість. Коли в школі бойового хортингу з'являються чемпіони, це дуже добре, цим можна і треба пишатися, але набагато важливіше, щоб школа стала кузнею гармонійно розвинених особистостей, щоб кожен учень мав совість, ідучи шляхом самовдосконалення, через фізичне, знаходив у собі такі духовні якості, що знадобляться йому в звичайному житті і будуть гідно характеризувати його як людину.

Досягнення або особливе положення в суспільстві, завжди інтуїтивно вимагає від нас прояву совісті при оцінці своїх вчинків. Совість знаходиться у відповідності з психічною реакцією, яку слід називати моральною, оскільки вона завжди з'являється там, де свідомість залишає шляхи для надбаного звичаю та вихованої моралі. Тому в більшості індивідуальних випадків совість означає негативну реакцію на дійсне відхилення від морального кодексу. Вона схожа з первісним страхом перед незвичайним, і тому перед аморальним. Це поведінка, так би мовити, інстинктивна, в кращому випадку лише частиною усвідомлена, а тому вона, при своїй моральності не може претендувати на етичне значення. У людини, яка слідує власному етичному кодексу в цьому поводженні завжди простежуватиметься вихованість і повага по відношенню до інших. Совість і скромність людини – це не сором'язливість і боязкість. Якщо в першому випадку – це перевага сильного характеру, досягнення і висота, то в другому – це те, над чим треба працювати і від чого треба відходити. Якщо ти лідер або кумир, то ніколи не забувай про те, що ти перш за все – людина. Тебе будуть визнавати і поважати, рівнятися на тебе і захоплюватися тобою до тих пір, поки ти залишаєшся совісним і скромним і одним з усіх. За любих висот будь завжди доступним, не задирай носа, думай про своє вдосконалення, а не про те, що ти став краще за всіх, тільки так ти досягнеш поваги до себе. Відповідай за свої вчинки, не втрачай відчуття совісті. Зробиш необдуманий крок по відношенню до інших, і одного разу ти побачиш, що все у твоєму житті почне змінюватися. Ти станеш ізгоєм і залишишся один зі своїм досягненням і зі своєю гордістю, які потім і самому не стануть потрібні. Як не обґрунтовуй совість, вона ставить вимоги до людини: іди та прислухайся до свого внутрішнього голосу, не бійся збитися зі шляху. 

Можна не коритися цьому наказу, посилаючись на підкріплений, наприклад – релігією моральний кодекс, але при цьому відчуваючи важке почуття зради. Ніколи неможливо обманути совість, вона не слухає твою брехню. В свою чергу, совість є високим показником сили волі, надійності та самодисциплінованості людини. Совість людини була і залишається внутрішньою цінністю, втрата її – велика моральна проблема, порівняна із збиттям з істинного шляху бойового хортингу, а в певних обставинах можливі й відчутні психічні наслідки такої втрати. Совість є головним зразковим показником вихованості та порядності людини, доведенням того, що шлях, який обрала людина, стане цілісним і приведе її з чистими руками до справжнього успіху.

"Енциклопедія бойового хортингу"
Едуард Єрьоменко
© 2014 р.