Наступальні дії знаходять своє вираження в атаках і контратаках. Контратаки, в свою чергу, можуть бути зустрічні, відповідаючі і повторні на контратаку противника.

Атака є кращим тактичним засобом спортсмена бойового хортингу для досягнення перемоги. Але атакуючий може розраховувати на успіх лише в тому випадку, якщо він проводить атаку своєчасно і несподівано для супротивника. У цьому і полягає його деяка тактична перевага перед суперником, що обороняється, бо він ініціатор дій, може почати атаку в момент найбільшої готовності до дії. Саме тому атаку слід готувати. Один з попередніх моментів успішної атаки - вміння розкрити захист супротивника помилковими діями, відвернути його увагу від обраної для удару цілі і цим створити зручне положення для нанесення удару або здійснення свого захвата і проведення кидка. У практиці проведення сутичок одні спортсмени користуються атакою як основним бойовим засобом, безперервно атакують і лише зрідка застосовують форму контратак. Інші як основну форму використовують контратаку, атакують вони для зав'язки сутички, з тим, щоб викликати противника на контратаку і завдати рішучого удару в повторній контратаці або провести кидкову техніку.

Ударні атаки проводяться на дальній, середній і ближній (клінчевій) дистанції. Кидкові атаки проводяться на середній і ближній (клінчевій) дистанції.

Сутичка на дальній дистанції. Атака з дальньої дистанції є одним з реальних бойових засобів спортсмена бойового хортингу. Вона може закінчитися одним невеликим епізодом. На дальній дистанції спортсмену бойового хортингу завжди важче починати атаку, ніж на середній, так як, перебуваючи поза сферою ударів, противник відносно легко сприймає початкові рухи і встигає відреагувати на них захистом. Щоб атака і контратака були для противника несподіваними, спортсмен, готуючи удар, повинен відвернути його увагу постійною зміною дистанцій і помилковими діями. Для проведення сутички на дальній дистанції характерні свої особливості. Перебуваючи в випрямленій стійці без захвата, спортсмен легко пересувається по хорту на носках, але ноги злегка зігнуті, розставлені для стійкості, і він завжди готовий швидко і невимушено перейти від атаки до контратаки, змінюючи види пересування і відстань до противника. Спортсмен бойового хортингу дальнього двобою, який звик проводити прийоми на дальній дистанції, користується, головним чином, прямими ударами руками та бічними ударами ногами, поєднуючи легкі, відволікальні удари зі стрімкими і різкими, і застосовує переважно захисти кроками назад і вбік, використовуючи і різні захисти за допомогою підставок. Уміння користуватися фінтами в поєднанні з бічними ударами і віртуозним пересуванням - характерні риси представника сутички на дальній дистанції. Атака одним-двома ударами часто веде до зближення супротивників на середню і ближню дистанції. Швидку, несподівану атаку з дальньої дистанції застосовують для захоплення ініціативи і для рішучого удару на середній дистанції. Якщо після атаки з дальньої дистанції спортсмени бойового хортингу виявляються в безпосередній близькості один до одного, вони ведуть боротьбу за вигідне положення рук і тулуба для ударів та захистів. У такому разі атаки продовжують короткими ударами. Атакувати потрібно стрімко і впевнено, інакше противник зробить рішучі контрдії.

Контратаки з дальньої дистанції можуть бути і засобом активної оборони. Нерідкі випадки, коли атакуючий спортсмен бойового хортингу отримував зустрічний контратакувальний удар, після чого не в змозі був продовжувати сутичку. Якщо спортсмен добре володіє захисними діями за допомогою ухилів, піднурень, відбивів, підставок і добре пересувається, то він, застосовуючи захисти від ударів противника, створює собі вигідні положення для нанесення ефективних контрударів. Не відчуваючи зустрічних ударів, противник трохи втрачає пильність, розкривається, тому можна з успіхом у відповідь наносити удари - один, два або серію. При зустрічних контратаках спортсмен бойового хортингу намагається завдати зустрічний удар або декілька ударів в момент, коли атакуючий розкривається. З цією метою спортсмен, який вирішив обрати контратакувальну форму сутички, намагається викликати противника на атаку, заздалегідь підготувавши той чи інший контрприйом. Складніша контратака на дальній і середній дистанціях: фінтами (хибними ударами) викликати противника на контратаку, яку рішуче випередити своєї контратакою. Така форма сутички доступна тільки спортсменам бойового хортингу високої кваліфікації.

Сутичка на середній дистанції. Якщо сутичка на дальній дистанції характеризується великою рухливістю і маневреністю, де кожен спортсмен намагається дістати своїм ударом противника і самому залишитися невразливим, то сутичка на середній і ближній дистанціях обмежує пересування по хорту. Тактика сутички на середній дистанції зводиться до того, щоб атакувати поодинокими і декількома ударами, добре захищаючись, і контратакувати відповідними і зустрічними ударами, наносити поодинокі удари або серії ударів швидше, ніж супротивник, брати захвати та проводити кидкові дії. Сутичка на середній дистанції є або розвитком атакувальних або контратакувальних дій, або певним способом бойових дій, що входять до тактичного завдання спортсмена або властиві його індивідуальній манері ведення сутички. На середній дистанції сутичка може розвиватися, якщо супротивник не чинить опору, що може перешкодити розвитку сутички, або якщо він активно протидіє нападаючому. У разі, якщо супротивник не дає можливості розвивати дії на середній дистанції, відбувається гострий зустрічний двобій, в якому наступаючий має боротися за ініціативу і моральну перевагу. У такому двобої зазвичай поєднуються атаки і захисти від контратак противника і контратаки на контратаки противника, змінюються захвати та відбуваються постійні намагання провести кидок з тієї та з іншої сторони. Зближення обох спортсменів бойового хортингу також може відбутися тому, що один з них буде прагнути до цього, а другий не може розірвати дистанцію, щоб опинитися поза сутичкою, або обидва йдуть на зближення і безперервно атакують. Такий зустрічний двобій частіше виникає у сутичках вольових, наполегливих спортсменів однієї манери ведення сутички, які віддають перевагу наступальним діям. Кожен з них намагається придушити волю іншого до опору, працює швидко, витривало.

Сутичка на ближній (клінчевій) дистанції. При безпосередньому зближенні, до зіткнення тілами, сутичка вимагає великих зусиль, і практично завжди переходить у партер. Сутичка бойового хортингу приймає силовий характер. Якщо спортсмени продовжують боротьбу в стійці, відбувається обмін ударами, де кожен спортсмен прагне накладками, затримками, підставками передпліч, плечей перешкодити супротивникові діяти з тим, щоб знайти зручне положення для безперешкодного нанесення удару. Удари проводяться, головним чином, зігнутими руками знизу, збоку, збоку-зверху, знизу-збоку, під руки, через руки супротивника тощо. Сутичка на ближній клінчевій дистанції (впритул) ведеться, коли спортсмени бойового хортингу знаходяться впритул один до одного, коли вони тримають один одного у щільному притягуючому захваті або коли вони стикаються в згрупованій стійці. Тактичне завдання на ближній дистанції - зайняти зручне положення для ударів по тулубу, втомити ними супротивника або скувати його удари, взяти свій щільний захват, збити суперника на підлогу хорту звалюванням або кидком. На цій дистанції сутичка часто приймає атлетичний характер. Ведення сутички на ближній дистанції вимагає від спортсмена, крім високорозвинених м'язово-рухових відчуттів, вміння розслаблятися і відчувати свого супротивника, а також високого рівня спеціальної витривалості, стійкості та спритності в боротьбі за свій захват.

"Енциклопедія бойового хортингу"
Едуард Єрьоменко
© 2014 р.