Тактичні задуми можуть передбачати також оборонні дії. При швидких атаках серіями ударів спортсмен бойового хортингу, який обороняється, прагне надійно прикрити голову руками, з тим, щоб своїми пасивними діями втомити супротивника. Виконуючи завдання ухилами і піднуреннями, він з'ясовує, в яких місцях відкривається атакуючий противник. Після отримання сильного удару спортсмен прагне вийти з двобою або увійти в ближню сутичку і блокувати противника пасивними діями, щоб відпочити, прийти в себе, зібратися, підготуватися і вибрати момент, коли супротивник буде в незручному положенні, і самому несподівано атакувати. Оборонні дії застосовують і для того, щоб притупити пильність противника, який набуває впевненості і разом з тим необережності.

До оборонних дій відносяться і контрудари без подальшого розвитку наступу, з тим, щоб зупинити супротивника, який безперервно атакує. Атакуємий приймає глухий захист, уважно стежить за діями супротивника, і в момент його розкриття завдає один або два сильних удари у відкриті місця.

Оборонні дії поділяють на ненавмисні і навмисні. Ненавмисні дії оборони виникають, коли спортсмен бойового хортингу застигнутий зненацька. У цьому випадку захист виконується майже мимоволі, з мінімальним контролем свідомості, як безпосередня реакція на несподівано завданий удар або кілька ударів.

Навмисні оборонні дії - це керовані захисні дії проти ударів, заздалегідь підготовлені. При виконанні навмисних захистів спортсмен бойового хортингу має бути пильним. Противник може провести обманні дії і замість очікуваного удару лівою рукою завдасть правою.

У тому і іншому випадку оборона не повинна займати багато часу, оскільки тільки захисні дії до перемоги не приведуть. Але звичайно, головним завданням тактичної підготовки спортсмена бойового хортингу є правильне планування сутички і реалізація тактичного плану на сутичку. План сутички спортсмен складає разом з тренером, ґрунтуючись на відомостях про противника. Грає роль стиль і манера ведення двобою (одні спортсмени діють у дуже швидкому темпі, постійно наступають; інші дотримуються тільки дальньої дистанції; треті прагнуть вести сутичку на ближній дистанції; є спортсмени з сильним ударом, які розраховують на перемогу нокаутом; швидкі контровики вичікують атаки суперника, щоб контратакувати; лівші діють в правобічній стійці тощо). При всьому цьому найнебезпечніший противник - це спортсмен бойового хортингу, який вміє вести сутичку на всіх дистанціях, активний, швидкий, рухливий, який впевнено почуває себе і у стійці, і в партері.

"Енциклопедія бойового хортингу"
Едуард Єрьоменко
© 2014 р.