Завданнями даного напряму тактичної підготовки є збір і обробка інформації про ймовірних суперників, середовище та умови проведення майбутніх змагань. Найбільш важливою інформацією про суперників є відомості про фізичну підготовленість, техніко-тактичну манеру ведення ними змагальної боротьби, особистісні характеристики стану морально-вольових і психічних якостях.

Для збору інформації про ймовірних суперників використовують бесіди, перегляд тренувальних занять і змагань, їх аналіз. Збір інформації про середовище та умови майбутніх змагань, необхідної для створення в тренуванні умов, адекватних умовам майбутніх змагань є також дуже важливим розділом тактичної підготовки спортсмена. Тут необхідно враховувати терміни, місце і час проведення змагань, кліматичні умови (температуру, вологість повітря, висоту над рівнем моря), кількісний і якісний склад учасників, суддів, стан спортивних споруд.

Спортсмен бойового хортингу має послідовно опанувати певні розділи:

бути в курсі загальних положень тактики;

вивчити суть і закономірності змагань;

досконало знати способи та можливості тактики;

вивчити тактичний досвід найсильніших суперників;

мати навички практичної реалізації елементів, способів, прийомів, варіантів тактики в умовах тренувальних занять і змагань;

вивчити сильні та слабкі сторони суперників, їх тактичну, фізичну та вольову підготовленість і тактичний арсенал ведення сутичок;

уміти розробляти тактику до майбутнього змагання з урахуванням умов змагань, сил і можливостей майбутніх суперників;

проводити розбір, аналіз проведення сутичок у минулих змаганнях, ефективність обраної тактики та всіх її складових.

При цьому необхідно орієнтуватися на вибір завдань:

вибір стратегічної лінії сутички, що складається з системи локальних завдань, які вирішуються в кожен період сутички, адже, при їх сприятливій реалізації, спортсмена бойового хортингу буде супроводжувати успіх;

створення сприятливої динамічної ситуації адекватними тактичними засобами або використання облудних дій проти суперника з метою результативного атакувального прийому;

реалізація особистого техніко-тактичного потенціалу в невигідних для суперника умовах сутички (пересування, стійка, коронний прийом, комбінація тощо);

підбір оборонних дій, що нейтралізують основні атакувальні прийоми суперника.

Важлива роль при навчанні та вдосконаленні тактико-технічних дій належить правильному підбору засобів і методів, що забезпечують оптимальний розвиток рухово-координаційних здібностей спортсмена бойового хортингу. Зміст програми техніко-тактичної підготовки в бойовому хортингу включає в себе вивчення основних елементів ведення сутички в стійці (ударів руками та ногами, захистів від них, кидків і звалювань, протидій кидкам, комбінацій ударів руками та ногами, комбінацій ударів і кидків). Відмінності у базовій частині програм різних за рівнем майстерності спортсменів бойового хортингу можуть бути лише у співвідношенні та процентному вмісті тих чи інших техніко-тактичних дій.

Планування сутички. Головним завданням тактичної підготовки спортсмена бойового хортингу є правильне планування сутички і реалізація плану. Все навчання тактиці треба підпорядкувати вмінню вести сутичку з різними суперниками, вмінню нав'язувати їм свою манеру ведення сутички, щоб проводити свої прийоми, якими спортсмен бойового хортингу володіє впевнено і точно. Якщо суперник невідомий, необхідно витратити час для розвідки в сутичці.

До сутички з відомим суперником спортсмену бойового хортингу слід підготуватися так, щоб з найбільшим успіхом використовувати свої сильні і його слабкі сторони. Залежно від манери ведення сутички суперника, його улюблених прийомів, специфіки нанесення ударів і виконання кидків, морально-вольових якостей та інших факторів, треба продумати способи захисту, атаки та контратаки.

Якщо відомо, що суперник воліє більше вести сутичку на ближній дистанції, слід нав'язати йому сутичку на дальній, поставити його в менш сприятливі умови. Якщо суперник лівша, намагається вести сутичку на дальній дистанції, використовує свою більш сильну ліву руку для ударних дій, то треба сильним напором, активними діями йти на зближення і там розвивати свої атаки, нейтралізувати його ударну сильну ліву руку.

Таким чином, слід створити модель своїх дій проти кожного потенційного суперника окремо. Зустрічаються суперники, які рідко змінюють свою звичайну тактику. У такому випадку можна відразу ж діяти виразно і рішуче. У сутичці з суперником, тактично більш сильним і різнобічним, який обдумано змінює тактику в ході сутички, слід діяти дуже обережно, винахідливо та вибірково, не втрачаючи ініціативи, здійснюючи намічені плани.

При побудові плану на сутичку слід розраховувати на перемогу за балами, якщо не вдається нанести удару, що приведе суперника в небоєздатний стан, виконати кидок або здійснити больовий чи задушливий прийом. Тактично готуватися до сутички слід у процесі тренування, головним чином у передзмагальному періоді, напередодні турніру, коли відомі майбутні суперники. Основною тактичною підготовкою має бути активно-наступальна та активно-оборонна тактика.

Стиль і манера ведення сутички. Стилем ведення сутички в бойовому хортингу позначається сукупність ряду техніко-тактичних ознак, сформованих у результаті певного напряму в методиці навчання і тренування спортсменів бойового хортингу. Найбільш яскравий прояв стилю можна спостерігати у окремих спортсменів, які є членами національної збірної команди України з бойового хортингу.

Наприклад, деякі спортсмени вважають за краще вести сутичку на дальній дистанції. Маневруючи по хорту, вони обіграють свого суперника, тримаються випрямлено, добре контратакують, активні. При зближенні вміють вести сутичку на середній і ближній дистанціях, але все ж перевагу віддають сутичці на дальній.

Стиль інших – це безперервні атаки, прагнення завдати сильного нокаутувального удару, швидкий темп сутички, що вимагає високого рівня фізичної підготовки. Існує стиль характерний зібраністю, хорошими захистами руками і тулубом, швидким пересуванням короткими кроками, м'яким і неквапливим зближенням з розрахунком на сильний удар.

На стиль ведення сутички великий вплив надають традиції бойового хортингу, культура спортсменів певного регіону, темперамент і смаки глядачів, правила змагань і суддівство. Стиль не виключає деяких відхилень в окремих спортсменів бойового хортингу, обумовлених їхніми індивідуальними особливостями.

Школа бойового хортингу створюється різними тренерами та спортсменами в результаті великої творчої праці, експериментів, досліджень, спостережень, вироблення правил, в яких, у першу чергу, ставиться завдання фізичної підготовки та зміцнення здоров'я спортсменів бойового хортингу, зменшення кількості травм, а також об'єктивним ставленням глядачів і любителів бойового хортингу до результатів сутички.

Характерними особливостями бойового хортингу є активно-наступальна форма сутички із застосуванням різноманітних засобів, майстерне ведення змагальної боротьби у стійці та в партері, що викликає для проведення силові кидкові прийоми, переведення суперника в партер і, разом з тим, прагнення до сильного і точного удару руками та ногами.

Кожен спортсмен бойового хортингу, до якого б стилю він не належав, має свою індивідуальну, тільки йому притаманну манеру ведення сутички. Манера ведення сутички може знаходити своє вираження як у техніці, так і в тактиці. Більшість високих спортсменів бойового хортингу ведуть сутичку на дальній дистанції прямими ударами, а потім переходять у боротьбу, але низькі, кремезні спортсмени прагнуть до зближення.

Наприклад, манерою можна вважати активне проведення початку або кінця сутички, чи атаку прямим ударом правою в голову з рухом у праву сторону, або прагнення раптово розірвати дистанцію з ближньої на середню, швидко, при відході, нанести два–три удари і знову увійти в ближню дистанцію, або збільшувати кількість вибухових дій до кінця сутички, проводячи серію ударів за серією, коли суперник втомився, і тоді заходити на кидок із продовженням коронного больового чи задушливого прийому в партері, який заздалегідь відпрацьовано на сто процентів.

Індивідуальна манера ведення сутички характеризується типологічними властивостями нервової системи (темпераментом, волею, швидкістю реакції, швидкістю пересувань, відчуттям дистанції, силою та відчуттям удару, швидкісним виконанням своїх захватів і здійсненням тактичних перезахватів тощо), які обумовлюють своєрідність діяльності спортсмена бойового хортингу, його прагнення вирішувати завдання найбільш зручним для себе засобом, використовуючи свої конституційні та фізичні дані і техніко-тактичні можливості.

Вправні спортсмени бойового хортингу відрізняються відточеною технікою і розважливою тактикою. У представників силового бойового хортингу переважно розвинені стійкість і витривалість. Їх тактика одноманітна і виражається у прагненні придушити суперника темпом, безперервними атаками або різкими ударами, а також обманними ударами, провести кидок і продовжити атакувати у партері.

Але є спортсмени-темповики, які не розраховують сили. Їм властива зневага захистом. Вони рідше стають переможцями великих значущих змагань, оскільки витрачають багато енергії та до кінця турніру не витримують створеної ними ж напруги в сутичках, віддаючи перемогу спортсменам, які, за рахунок великого змагального досвіду, розраховують сили, вичікують моменту для ослаблення суперника. Однак, такі спортсмени є небезпечними суперниками.

Спортсменам, що зустрічаються у сутичці з ними, потрібно ретельно розробляти свою тактику та опановувати такою технікою і таким рівнем фізичної підготовки, щоб зуміти протистояти енергії і натиску спортсмена-рубаки. Аналіз змагальних сутичок багатьох спортсменів бойового хортингу показує, що описані основні види тактики у різних спортсменів проявляються по-різному. Сутичка кожного з них відрізняється своєрідністю, індивідуальними особливостями, якими нагородила природа кожного спортсмена, а він сам за допомогою тренера їх розвинув та вдосконалив.

Індивідуальний стиль суперника завжди є одним зі складних мотивів для вирішення своїх тактичних завдань. Чим більше у спортсмена бойового хортингу проявляється незвичайних, нестандартних дій, тим складніше з ним вести змагальну боротьбу, тим складніше скласти проти нього модель своїх тактичних дій. Тому при навчанні прийомів бойового хортингу тренеру слід якомога раніше визначити здібності учня, вловити його техніко-тактичні, фізичні та психологічні особливості, розвивати і вдосконалювати тільки йому притаманні дії, формувати індивідуальну манеру ведення сутички.

Залежно від особливостей школи бойового хортингу, а також від індивідуальності спортсмена, його статури, фізичного розвитку, волі, рухових можливостей у кожного спортсмена формується свій, притаманний тільки йому індивідуальний стиль (манера) ведення сутички, а отже, й індивідуальна тактика. Залежно від стилю ведення сутички і від того, на яких переважно дистанціях вона проходить, сутичка носить активно-наступальний або позиційний (активно-оборонний) характер.

Активно-наступальна тактика. Активно-наступальна тактика характерна для більшості спортсменів бойового хортингу. Її відмітні риси: рух вперед, захоплення ініціативи з частим виходом на ударну дистанцію з проведенням атакувальних або контратакувальних ударних дій, взяттям захвата, проведенням кидка, проведенням больового чи задушливого прийому в партері.

Сутичка ведеться на дальній, середній і ближній дистанціях. На дальній дистанції проводяться маневрування та окремі удари. Спортсмени бойового хортингу, які дотримуються активно-наступальної тактики ведення сутички, поряд з атакувальними часто проводять зустрічні та відповідні удари (тактика сильного удару і темпу), потім беруть атакувальний захват і проводять кидок. Далі йде проведення відпрацьованого прийому партеру. Активно-наступальна тактика може призвести до формування як вправного, так і силового стилю бойового хортингу.

Активно-оборонна тактика. Для активно-оборонної позиційної тактики характерне маневрування спортсмена бойового хортингу на дальній захисній дистанції з метою її збереження. Якщо спортсменові нав'язують сутичку на середній дистанції, він застосовує комбіновані захисти або входить до клінчу.

Атаки і контратаки проводяться без розвитку сутички на середній і ближній дистанціях з обов'язковим наступним поверненням на дальню дистанцію. У разі перехоплення суперником атаки, спортсмен захищається контратакою або застосовує клінч – підходить впритул до суперника, після чого йде на дальню дистанцію.

Позиційна тактика заснована на використанні помилок противника при його активних діях і виклику його на ці дії (ігрова манера ведення сутички) та властива переважно спортсменам бойового хортингу контратакувального стилю ведення сутички.

Ведення сутички проти темповика. У змаганнях часто зустрічаються спортсмени, які активно йдуть на зближення, діючи у швидкому темпі на середній дистанції серіями ударів, і намагаючись виграти сутичку за рахунок нанесення великої кількості ударів. Вони пропонують з самого початку сутички високий, непосильний для суперника темп, поступово знижуючи його до кінця другої половини сутички або, навпаки, поступово збільшуючи темп.

Тактика спортсмена бойового хортингу у сутичці з таким суперником полягає в тому, щоб зберегти свої сили до кінця сутички та набрати бали в той момент сутички, коли суперник пропонує невисокий темп. У тих же моментах, де темп непосильний, спортсмену бойового хортингу слід намагатися не програти окремі епізоди сутички, або програти їх мінімально, втомлюючи суперника своїми діями на невластивій для нього дистанції.

Дії спортсмена бойового хортингу в даному випадку полягають у швидкому, різноманітному і широкому маневруванні переважно на дальній дистанції у поєднанні із захистом кроками назад і в сторони, ухилами, піднуреннями під удари, відхиленнями тулуба, за допомогою яких спортсмен уникає ударів і зближення. Маневрування супроводжується зустрічними ударами, швидкими, різкими атаками, головним чином довгими ударами.

Спортсмен бойового хортингу прагне не затримуватися на дистанції суперника і після кожної атаки або контратаки виходить на дальню дистанцію. Він розвиває атаки на середній дистанції швидкими ударами в поєднанні із захистом – в основному ухилами та відхиленнями тулуба, іноді підставками, негайно відходячи після ударів, щоб не дати супротивникові закріпитися на зручній для нього дистанції.

Ведення сутички проти ударника. Добре фізично підготовлені спортсмени бойового хортингу, які володіють сильними та різкими ударами, можуть запропонувати супернику тактику швидкого старту, намагаючись з перших же секунд сутички приголомшити його, завдати сильного удару і домогтися швидкої перемоги.

Тактика спортсмена, спрямована проти напористо атакуючого суперника, який завдає сильних, розмашистих ударів та розраховує на швидкий успіх, полягає в тому, щоб перечекати шквал ударів суперника, втомити та деморалізувати його, і тільки потім самому перейти до рішучих дій.

Для цього спортсмен бойового хортингу, захищаючись від частих ударів і поєднуючи захисти з відходами назад і в сторони, що змушує суперника промахуватися і наносити удари по повітрю, завдає ударів під час відходів і зустрічними ударами зупиняє атаку суперника. Якщо спортсмен бойового хортингу не встигає піти від стрімких атак суперника, він парирує його удари підставками чи відбиваннями, або входить до клінчу.

Ведення сутички проти технічного спортсмена. Багато технічно підготовлених спортсменів бойового хортингу воліють атакувати з дальньої дистанції та негайно після атаки відходити від суперника на ту ж дистанцію. Такі спортсмени, зазвичай, уміло маневрують і дезорієнтують суперника, легко і швидко пересуваючись у різних напрямках і змінюючи дистанцію. Різнобічний у технічному відношенні спортсмен, поєднуючи фінти і легкі удари зі швидкісними та несподіваними атаками, часто користується для цього різкою зміною темпу дій.

Наприклад, з відносно повільного темпу переходить на стрімкий, захоплюючи суперника зненацька. Такий спортсмен бойового хортингу після проведення своєї атаки або контратаки не затримується біля суперника, а миттєво йде на дальню дистанцію. Якщо ж він не встигає піти від атаки чи контратаки супротивника, то захищається підставками або застосовує клінч і переходить у боротьбу за захват, а потім намагається провести кидок, який вірогідно пройде.

Тактика ведення сутички проти такого суперника полягає в тому, щоб нейтралізувати його, позбавити переваги у швидкості маневру, нав'язати невластиву йому середню або ближню дистанцію.

З цією метою спортсмени бойового хортингу використовують:

активне зближення з попутними захистами;

різноманітні пересування;

швидкі відповідні контратаки;

зустрічні випереджальні удари;

застосування ближньої дистанції сутички тощо.

Ведення сутички проти суперника, який працює від контратаки.

Спортсмени бойового хортингу, які планують сутичку на контратаках, є одними з небезпечніших і найбільш майстерних, оскільки, володіючи високою швидкістю, вони вміло викликають суперника на атаки та негайно переривають ці атаки захистом і контратакою. Тактика ведення сутички проти такого суперника полягає в тому, щоб змусити його вести сутичку у невластивій йому манері та на незвичній для нього дистанції.

Для цього застосовують:

виклики, тобто хибні атаки і відкриття з подальшою контратакою, що розвивається на дальній і середній дистанціях;

вільні захисти, супроводжуючі атакувальні дії – зближення, атаки та контратаки;

поєднання ударів і захистів під час розвитку атак і контратак;

несподівані атаки зі швидким пересуванням уперед і наступним розвитком;

ближня сутичка.

Досвідчений спортсмен бойового хортингу зуміє змусити суперника атакувати, тобто змусити його діяти у невластивій йому манері, а потім перерве атаку різкою та швидкою зустрічною контратакою у відповідь, добиваючись успіху.

Ведення сутички проти суперника комбінаційної сутички – універсала

Це найбільш різноманітна тактика спортсменів бойового хортингу, які застосовують комбінаційну сутичку. Такими можуть бути спортсмени як з сильним ударом, так і без нього, але всі вони виграють сутичку за рахунок досягнення переваги у балах. Такі спортсмени впевнено діють на всіх дистанціях, добре маневрують і вміло користуються всіма бойовими засобами, поєднуючи різні тактичні установки – обігравання та сильний удар, темп з ударом, кидкову техніку, прийоми партеру тощо.

Саме комбінаційна сутичка виявляє майстерність спортсмена бойового хортингу, що дозволяє йому протистояти будь-якому виду тактики і вміло вирішувати найрізноманітніші тактичні завдання, що виникають у ході сутички. Основне тактичне завдання спортсмена, який проводить сутичку із суперником, який застосовує комбінаційну сутичку – з'ясування особливостей сутички, тобто, улюбленої дистанції, застосовуваних прийомів ударної та кидкової техніки, дистанції для вирішального удару, з тим щоб протиставити супернику також комбінаційну манеру ведення сутички, але спрямовану на нейтралізацію та сковування його основних дій або коронних прийомів і відпрацьованих комбінацій прийомів.

Важливо також нав'язати супернику невластивий йому темп. Дії в даному випадку залежать від особливостей суперника та його бойового стилю. Спортсмен бойового хортингу може використовувати всі основні види тактики. Якщо він володіє, крім того, ще й сильним ударом, треба страхуватися від можливого удару та вести сутичку на дистанції, з якої супернику важко його нанести, причому змінювати дистанцію необхідно саме в ті моменти, коли суперник має намір нанести свій сильний удар.

Таким чином, відзначені лише основні різновиди тактики, що найбільш часто зустрічаються. В бойовій практиці їх значно більше, але у своїй основі вони завжди більшою чи меншою мірою наближаються до описаних. Однак спортсмени бойового хортингу користуються різними видами тактики по-різному. Дуже рідко можна зустріти спортсмена, який від початку і до кінця діє в одній і тій же манері.

В ході сутички під впливом обстановки, і через необхідність протидіяти супернику, спортсмен бойового хортингу часто змінює звичну йому манеру ведення сутички і тактику, знаходить нові бойові засоби для того, щоб поставити суперника в скрутне становище, самому вийти зі складної ситуації або пристосуватися до змін у тактиці суперника.

Таким чином, враховуючи факт того, що кожний спортсмен має індивідуальні морфологічні, фізичні, сенсомоторні, нервово-типологічні, психологічні особливості, стиль ведення сутички буде зумовлюватися саме ними.

Отже, особливості ведення сутички, залежно від якості навчання та функціональних особливостей, формують індивідуальний стиль спортсмена бойового хортингу.

"Енциклопедія бойового хортингу"
Едуард Єрьоменко
© 2014 р.