Аналіз тактики бойового хортингу має ґрунтуватися на дослідженні її психологічних сторін і розкривати процес виховання та навчання спортсмена бойового хортингу, тобто процес безпосередньої педагогічної практики тренера. Перш за все необхідно з'ясувати загальну спрямованість психічних процесів спортсмена бойового хортингу, що визначається умовами спортивної боротьби на хорті та характером тих труднощів, що долаються спортсменом у ході цієї боротьби.

Психологічні особливості спортивної боротьби в бойовому хортингу.

Умови спортивної боротьби на хорті, постійно діючі на психіку спортсмена у сутичці, такі:

подолання безпосереднього активного опору суперника;

загроза отримати удар;

невелика відстань між спортсменами, що викликає необхідність діяти у вкрай короткі проміжки часу;

високий темп сутички;

велике фізичне навантаження;

гостро емоційний характер змагання з бойового хортингу в цілому.

В бойовому хортингу тактичні дії спортсмена певною мірою спрямовані безпосередньо на те, щоб фізично та морально придушити опір суперника, головним чином, за допомогою точних і швидких ударів, здійснення своїх зручних захватів, проведення кидків і продовження сутички в партері. На хорті відбувається напружене змагання двох суперників, кожен з яких володіє певним характером, темпераментом і низкою різноманітних психічних якостей.

Кожен зі спортсменів бойового хортингу має свій план дій і прагне, розгадавши наміри суперника і оцінивши його фізичні та психічні особливості, ефективно використовувати свою техніку, свої фізичні та психічні якості для того, щоб придушити волю суперника, подолати його протидію і виграти сутичку.

Щоб досягти успіху та перемоги в сутичці, спортсмен бойового хортингу максимально мобілізує свої фізичні та психічні сили, що виявляються в найрізноманітніших діях. Залежність тактики від психологічної підготовленості спортсмена незаперечна. Вибір тактики для ведення конкретної сутички залежить від індивідуальних психологічних особливостей спортсмена бойового хортингу.

Наприклад, для спортсмена-холерика найбільш прийнятна тактика нападу, метою сутички є набір максимального числа балів за рахунок великої кількості прийомів і подальше утримання переваги; тактика вичікування неприйнятна.

Для сангвініка – тактика атаки та контратаки, вимотування суперника обманними прийомами, зміною дистанції, а також великою кількістю пересувань; рівномірне ведення всієї сутички.

Для флегматика – тактика захисту і контратаки, невеликої кількості точних ударів, великої кількості точних прийомів у захисті, набору балів у сутичці на тлі втоми суперника. Звичайно, залежно від зовнішніх умов сутички тактика може змінюватися.

Для меланхоліка тактика ведення сутички може бути дуже продуманою, адже кожний технічних руховий акт сутички було піддано максимальному аналізу. Такі спортсмени, діючи активно й у високому темпі, створюють велику кількість бойових положень, що постійно змінюються, притому змінюються в дуже короткі проміжки часу.

"Енциклопедія бойового хортингу"
Едуард Єрьоменко
© 2014 р.